"Мій дідусь був у таборі військовополонених у Раві-Руській. Він до смерті згадував: "В таборі було погано, але за межами табору було гірше", - каже Патрік Дебуа. Він у чорному одязі, з білим комірцем-колораткою, яку носять католицькі свящинники.
Мені цікаво, чому він, католик, приїхав у країну, де переважає християнство східного обряду. І чому він, католик, вивчає долю іудеїв. Але спершу я питаю, чому його дідусь вважав, що за межами табору в Раві-Руській було гірше.
 |
| Патрік Дебуа з українським виданням своєї книги "Хранитель спогадів". Всі фото: Павло Солодько |
"Я так цього й не дізнався, - каже отець Патрік. - Можу тільки здогадуватися. Очевидно, він мав на увазі, що в таборі вмирали за якимось усталеними правилами, а за його межами насильство було повсюдне і без правил".
Дебуа має на увазі діяльність айнзатцгруп - нацистських військово-терористичних одиниць, створених для винищення населення окупованих Третім рейхом територій. "Ми на Заході знали про Аушвіц і про газові печі, - говорить він. - Але ми не знали про айнзатцгрупи і масові розстріли".
 |
| Один із стендів з виставки "Голокост від куль". Всі фото: Павло Солодько |
Голокосту, проведеному не в таборах смерті, а розстрільними командами, і присвячена виставка, організована Фондом Віктора Пінчука - "Голокост від куль: масові розстріли євреїв в Україні в 1941-1944 рр."
"Історична Правда" побувала на її відкритті. Пропонуємо читачам репортаж.
 |
| Віктор Пінчук і Володимир Литвин (хоча спершу повідомлялося, що виставку відкриє Микола Азаров) |
На офіційному відкритті виступали офіційні гості.
"Наш фонд зазвичай займається майбутнім, але це минуле, яке неможливо оминути і яке в тому числі формує і майбутнє", - сказав головний меценат проекту Віктор Пінчук.
 |
| Патрік Дебуа проводить екскурсію для Леоніда Кучми |
"1,6 млн євреїв було страчено в Україні в роки Другої світової, - зі звично скорботним обличчям виступив Володимир Литвин. - Пам'ятаю спогади батьків, які розповідали, як німці убивали у нас на Житомирщині євреїв".
"Сьогодні піднімають голови певні люди, політики, об'єднання і структури, які фактично проповідують людиноненависницькі теорії, - сказав голова ВР, втім, уникнувши назвати хоча б одне конкретне прізвище. - Представників таких організацій треба примушувати переглядати документальні кадри і приводити на такі виставки".
 |
| Кучма не виступав, але - на відміну від Литвина - слухав переклад промов іноземних гостей |
Потім на сцену вийшов Патрік Дебуа. Якщо Віктор Пінчук профінансував перебування цієї виставки в Україні, то французький священник фактично її створив, об'їздивши більшу частину України - три чверті областей. Це не рахуючи половини Білорусі і трьох областей Росії.
Поїздки дослідника - до речі, його пошукова група складається з українців - виглядають так. Він вивчає німецькі, ізраїльські та інші архіви, приїздить у конкретне місце і розмовляє з першими-ліпшими літніми людьми.
 |
| Українське видання книги французького священника |
Дебуа говорить, що цинізм нацистів, які не приховували діяльності айнзатцгруп, тепер допомагає розшукувати сліди їхньої "роботи". В кожному селі зрештою знаходиться хтось, хто маленьким бачив, як знищували євреїв, циган, українців...
Омелян Ковч - священик концтабору Майданек
"На відміну від секретності, яка оточувала концтабори у Центральній Європі, геноцид у селах і містах Східної Європи відбувався привселюдно, на очах сусідів жертв, - сказав священик. - Ці люди часто й досі проживають у тих же селах; інколи їх зганяли нацисти, змушуючи виконувати окремі завдання, пов'язані з розстрілами - возити, копати тощо".
 |
| Німецький кулемет МГ-42 (макет) |
Поставлений на потік оперативний пошук через свій поспіх не завжди є точним. Жанна Ковба з Центру вивчення історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА вже писала для ІП про деякі неточності і надбалості щодо "деталей геноциду".
Але для Дебуа важливіше встигнути не стільки дослідити місцевість археологічно (хоча його група працює і з лопатами, і з металошукачами), скільки поговорити з якомога більшим числом свідків: "Ми записуємо їхні розповіді на відео. Ми змагаємося з часом, аби взяти інтерв'ю у якомога більшої кількості старіючих свідків, перш ніж вони та їхні спогади підуть назавжди".
 |
| Фото з виставки. Айнзацтгрупа розстрілює цивільних. 1941-42 рр, місце невідоме |
Сама ж виставка зроблена у сучасній західноєвропейській традиції якісних музеїв - багато відео- та аудіоматеріалів, стенди з інфографікою та оригінальні артефакти.
Багато фото. Страшних фото.
 |
| Відео зі свідченнями очевидців |
"Ці світлини страшні у своїй жорстокості, але разом з цим вона слугують найкращим матеріалом для попередження повторення минулого, - говорить президент Меморіалу Шоа (партнери в організації виставки) Ерік де Ротшильд. - Це універсальний урок - не тільки про загрозу антисемітизму, але і про будь-які форми расизму. Погано говорити не тільки "брудний жид", але й "брудний чорнопикий", "брудний муслім" чи будь-хто брудний.
 |
| Барон Ерік де Ротшильд |
"Брудний хохол" - є особи, які кажуть і так. Такі є навіть серед коментаторів на УП.
Барон Ротшильд у своїй короткій промові згадує і про українців. Бо на Заході, де нацисти соромилися газових печей і концтаборів, укриття євреїв не загрожувало смерті всій родині.
Волинянин знайшов 800 Праведників світу. Усього їх в Україні - понад 2200
"Ті українці, які в страшний умовах окупації, під загрозою смерті ховали єврейських утікачів, заслуговують на пам'ять і повагу", - каже президент Меморіалу Шоа.
 |
| Люди, які рятували людей |
Сам Патрік Дебуа теж вдячний українцям - тим, хто зберіг не життя, а хоча б пам'ять про загиблих. Він розповідає історії без конкретних прізвищ і місць. Вони по-французьки мелодраматичні, але хіба такого не могло бути насправді?
"Я пам'ятаю українку Надю, яка працювала в колгоспі в Криму. Вона була закохана в єврея Іцхака. Його батьків розстріляли і він пішов від неї зі словами "Я маю бути з мамою".
 |
| Як відбувалися розстріли |
Я пам'ятаю Анну - теж з колгоспу, тільки під Рівним. Вона була закохана в Самуеля. Тихцем передавала йому і його родині в гетто їжу. Коли їх мали вести на розстріл, Анна теж нашила на свій одяг жовту зірку і пішла до коханого. Її мама випадково побачила доньку з вікна і забрала в останню мить із розстрільної колони.
 |
| Один зі стендів |
Я вдячний Надії та Анні. Я вдячний тим, хто писав мені про забуті братські могили, про розстріляних родичів, "у цій могилі лежить моя мама". Ви допомогли їх знайти. І наостанок велике, величезне дякую Україні".
 |
| Ще один стенд |
Наостанок іще кілька цитат з відкриття виставки.
Посол США в Україні Джон Теффт: "Є ідея проводити уроки, присвячені Голокосту, в українських школах. Уже реалізуємо".
 |
| Комендант СС погрожує за прийом євреїв у якості гостей |
Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський: "Ми підготували киян, які будуть екскурсоводами на цій виставці. Це 16 молодих людей, які виросли у незалежній Україні. Ми не відповідальні за минуле, ми тоді не жили. Там були ті вчинки, якими ми можемо пишатися, і такі, якими пишатися не можна.
Євреї були винні тільки самими фактом народження. Тим, що вдягали капелюх там, де християни його знімали. Це не нацистські звірі зробили з мирними громадянами, як нас переконувала радянська пропаганда, яка згубила пам'ять кількох поколінь. Це люди зробили з людьми".
 |
| Німецький поліцай дострілює жінок після масової страти у ґето в Мізочі (Рівненщина). 14 жовтня 1942 року |
Автор виставки Патрік Дебуа: "Ми не полюємо на вбивць і не притягуємо до відповідальності. Ми шукаємо жертв, які в історичній реконструкції подій дуже часто бувають відкинутими осторонь і забутими.
Якщо ж ви бачите прояви неонацизму сьогодні, не чекайте реакції політиків. Фотографуйте на мобілку і надсилайте на СNN".
 |
| Оголошення про комендантську годину для євреїв та інших у Бродах |
Питаю Патріка, чому він, француз-католик, присвятив своє життя вивченню долі убитих євреїв.
"Я віруючий, - каже Дебуа. - Перша людина, яка була вбита - Авель, убитий Каїном. "Де твій брат?" - запитав Господь Каїна. Я теж шукаю відповідь на запитання: "Де твій єврейський брат з України? З Білорусі?" В лісах, в полях, будь-де".
 |
| Успенський собор у Печерській лаврі незадовго до його знищення. Більше кольорових фото Києва 1941 року дивіться тут |
Побачити історію Розстрільного Голокосту можна безкоштовно. Майже щодня. До 3 жовтня.
P.S. Статтю про розстріляних у Бабиному яру українців читайте найближчим часом.
Павло Солодько
Pедактор "Історичної Правди"