Спецпроект

П'ять Тичин (сьoгодні - 120 років з дня народження поета)

З нагоди ювілею найбільш, напевно, еталонного "українського радянського" поета "Історична Правда" пропонує вам кілька невеличких віршів Павла Тичини - від націоналістичного "Золотого Гомону" до брєжнєвського "О Космосе..."

23 січня 1891 року в Бобровицькому районі Чернігівщини народився Павло Григорович Тичина. Геніальний майстер пішов на тотальну співпрацю з радянською владою сталінського зразку, фактично ставши народним поетом УРСР і обличчям "української радянської літератури".

Більшість школярів 1980-1990-их знала напам'ять "Біля церкви на Майдані спить Тичина в чемодані" і "Краще з'їсти кирпичину, ніж читать Павла Тичину". Що, звичайно, не робить Павла Григоровича меншим генієм.

З нагоди 120-річного ювілею Тичини "Історична Правда" пропонує вам п'ять його віршів - у хронологічному порядку, для дотримання історизму. Щоб побачити еволюцію митця, так би мовити.

Звичайно, у поета є значно більше гарних і кращих речей. Внизу є лінки на них.

***

1917. ЗОЛОТИЙ ГОМІН - гімн національній революції. Огонь, Дух і Давнина.

Над Києвом — золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни…

Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять —
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..
За ним не чути, що друг твій каже,
Від нього грози, пролітаючи над містом, плачуть, —
Бо їх не помічають.

Гомін золотий!

Уночі,
Як Чумацький шлях сріблисту куряву простеле,
Розчини вікно, послухай:
Слухай:
Десь в небі плинуть ріки,
Потужні ріки дзвону Лаври і Софії!..
Човни золотії
Із сивої-сивої Давнини причалюють,
Човни золотії.

…З хрестом,
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Входить Андрій Первозванний.
Ступає на гори
: Благословенні будьте, гори, і ти, ріко мутная!
І засміялись гори,
Зазеленіли…
І ріка мутная сповнилася сонця і блакиті —
Торкнула струни…

Уночі
Як Чумацький Шлях срібну куряву ростеле,
Вийди на Дніпро!
…Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить,
Бог засіває.
Падають
Зерна
Кришталевої музики.
З глибин Вічності падають зерна
В душу.
І там, у храмі душі,
Над яким у неосяжній високості в’ються голуби-молитви,
Там,
У повнозгучнім храмі акордами розцвітають,
Натхненними, як очі предків!

Він був мов жрець сп’янілий від молитви —
Наш Київ, —
Який моливсь за всю Вкраїну —
Прекрасний Київ.

— буря!

Стихійно очі він розкрив —
І всі сміються як вино…

— блиск!
— жах!

Розвивши ясні короговки
(І всі сміються як вино),
Вогнем схопився Київ
У творчий високості!

: здрастуй! здрастуй! — сиплеться з очей.
Тисячі очей…
Раптом тиша: хтось говорить.
: слава! — з тичячі грудей.
Голуби.
То Україну
За всі роки неслави благословляв хрестом
Опромінений
Ласкою Божою в серце зранений
Андрій Первозванний.
І засміялись гори,
Зазеленіли…

...

Зоряного ранку припади вухом до землі —
…ідуть
То десь із сел і хуторців ідуть до Києва —
Шляхами, стежками, обніжками.
І б’ються в їх серця у такт
— ідуть! ідуть! —
Дзвенять немов сонця у такт
— ідуть! ідуть! —
Там над шляхами, стежками, обніжками.
Ідуть!
І всі сміються як вино:
І всі співають як вино:
Я — дужий народ.
Я молодий!
Вслухався я в твій гомін золотий —
І от почув.
Дививсь я в твої очі —
І от побачив.
Гори каміння, що на груди мої навалили,
Я так легенько скинув —
Мов пух…

Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Вітай нас рідними піснями!
Я — молодий!
Молодий!

1917. Заключний вірш збірки "Сонячні кларнети" (1918)

***

1920. НАЙВИЩА СИЛА - зворушливий гуманістичний заклик людини, яка втомилася від безкінечної взаємної різанини довкола.

- Одягайсь на розстріл! - крикнув хтось і постукав у двері.

Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й добрішало небо. А над усім містом величезний рояль грав...

І зрозумів я - настав Великдень.

АНТИСТРОФА

Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху.

Молюсь не самому Духу - та й не Матерії.

До речі: соціялізм ніякими гарматами не встановити.

Зі збірки "Замість сонетів і октав" (1920)

***

1920. ПАЛІТЬ УНІВЕРСАЛИ, ТОПЧІТЬ ДЕКРЕТИ... - ще один антивоєнний заклик, прямо таки анархічний. Закликає знищувати і радянські декрети, і УНРівські універсали.

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті баґнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Воля! воля! — серце в грудях...
Знов як рабів розпинають на людях.
Знову кайдани, тюрма, й шомполи,
і слово невільне мов з-під поли.

Хто має право примусить людину?
Хто може ніч обернути за днину?
І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх
повісив за правду, єдиний наш гріх?

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті багнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Заключний вірш у збірці "Плуг" (1920)

***

1933. ПАРТІЯ ВЕДЕ - повна капітуляція митця перед тоталітаризмом. Проголошена в головній газеті СРСР в один із найстрашніших для України років.

Та нехай собі як знають
божеволіють, конають, —
       нам своє робить:
всіх панів до ’дної ями,
буржуїв за буржуями
       будем, будем бить!
       будем, будем бить!

Адже це уже не дивно,
що ми твердо, супротивно,
       владно устаєм.
Ми йдемо походом гідним, —
всім пригнобленим і бідним
       руку подаєм!
       руку подаєм!

Оживляєм гори, води,
вибудовуєм заводи,
       ростемо ж ми, гей! —
До пустель, каналу й річки
наші славні п’ятирічки —
       мовби до дітей,
       до своїх дітей.

Наша Армія Червона
стереже свого кордона,
       а в повітрі флот, —
Він і б’є, і сіє, й носить,
він Республіку підносить
       до нових висот!
       до нових висот!

Проти мурів, проти молу
в нас бадьорість комсомолу —
       ще й підмога йде:
збільшовиченої ери
       піонери, піонери —
       партія веде.
       партія веде.

Не на Рейні, не на Марні, —
в МТС пошлем друкарні —
       це ж у нас, у нас!
Ми тривожим стратосферу,
атомне ядро і сферу —
       о прекрасний час!
неповторний час!

Неповторний, невмирущий...
Хто ж од нас у світі дужчий?
       І з яких країн?
Ми плануєм творчі гони —
за колонами колони,
       та все ж як один!
       та все ж як один!

Тож нехай собі як знають
божеволіють, конають, —
       нам своє робить:
всіх панів до ’дної ями,
буржуїв за буржуями
       будем, будем бить!
       будем, будем бить!

Зі збірки "Партія веде" (1934)
Вперше надруковано мовою оригіналу в газеті "Правда" за 21 листопада 1933 року

***

1966. О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ... - неспішний доробок державного пенсіонера, колишнього голови Верховної Ради УРСР (1949-1959) і міністра освіти. Це вже часи раннього Брєжнєва, за рік до смерті Тичини. Іноді, читаючи вміло римовані рядки, важко позбутися відчуття, що це все насправді стьоб.

О Космосе великий наш,
безмежжя розпрозорене!
Ми із Землі блакитної
мчимо у далі зоряні.

Ми всі до тебе звикнемо,
раніш ти був відчужений.
Далеко ми проникнемо!
Наш вік — такий напружений!

О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
братерською, єдиною.

А буде ж чисте в прагненнях,
не зле, не однобічнеє,
подільчиве в досягненнях,
на доброту зустрічнеє.

Ми далі й далі ринемо,
всміхаючись майбутньому.
Шляхи до зір — розчинено
руками всемогутніми!

Твої крилаті обрії,
о Земле наша добрая,
перлино волошковая,
росино світанковая.

Як в небо ми вклиняємось —
це значить: Землю любимо.
Ми людству поклоняємось,
із ним зв'язку не згубимо.

Вже борозни проорані
у простори космічнії.
Мчимо у далі зоряні —
сини доби величної.

О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
прекрасною, єдиною.

1966. Зі збірки "Вірші"

Послухати голос класика можна на жж "Укревкульт", звідки і взята частина цих віршів. Інша частина взята з бібліотеки "Поетика"

Незалежна Україна

Ніхто не міг сказати, скільки людей під Верховною Радою: тисячі, десятки тисяч? А може, всі сто тисяч? Депутати, які проходили крізь натовп, не знали точного числа. Був сонячний суботній ранок 24 серпня.

100 книг Незалежності. "Історична правда" рекомендує

Перелік видань, які вийшли за часів незалежності і які дають можливість пізнати історію України, Європи, наших сусідів, окремих людей і явищ. І які роблять це з різних перспектив. Певні, що час, витрачений на читання не буде втраченим.

Українці. Найнещасливіша нація чотирьох континентів

Українці — найнещасливіша нація Європи, обох Америк та Австралії. Таким є підсумок нашого розвитку напередодні 28-ї річниці Незалежности. Як українці змінювалися протягом років Незалежності? Чому ми впритул не помічаємо, що насправді Україна — не Уганда!?

Український парад у столиці Росії

Мрія? Ні – це вже було. І не один раз. Побутує думка, що в нашій історії мало світлих сторінок і перемог. Грандіозний український військовий парад в столиці Росії: як це було?