Голодомор 1932-1933

  • СТАЛІН ЯК ПУТІН. ГОЛОДОМОР – РЕАКЦІЯ НА МІЛЬЙОННИЙ СЕЛЯНСЬКИЙ «МАЙДАН» ПОЧАТКУ 1930-Х

    Українське село стояло на порозі нової бурі. Другий масовий вихід із колективів зводив нанівець грандіозні сталінські плани. Побоюючись "втратити Україну" Сталін приймає рішення про розправу з бунтівниками на місці.

  • ЯК ГОЛОДОМОР ЗМІНИВ УКРАЇНЦІВ

    Доноси, самогон і байдужість до майна. Люди боялися один одного і не довіряли навіть сусідам. Після Голодомору донос став не ганебним явищем, а проявом громадянської свідомості

  • ГОЛОД У СРСР

    Із книги Тимоті Снайдера "Криваві Землі": "Інші батьки просили дітей скористатися їхніми тілами, якщо вони помруть. Не одна українська дитина казала братові або сестрі: "Мама сказали, що треба з’їсти її, якщо вона помре". Такий трагічний вихід знаходила любов і турбота"

  • ГОЛОДНІ БУНТИ - НА ЗАХОДІ, НОВІ РЕСТОРАНИ - У ХАРКОВІ

    "Пролетар" - одна з найбільших газет УРСР у 1930-х роках - уважно відслідковувала усе, що відбувалося в Україні та світі

  • "УКРАЇНСЬКІ ЗОШИТИ" - ФРАНЦУЗЬКИЙ КОМІКС ПРО ГОЛОДОМОР

    "Українські зошити" – серія спогадів у малюнках про історію України, зібрана італійським художником Іґортом. В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. "Це занурення в історію ХХ століття потрібне, щоб краще зрозуміти пострадянські країни, які зараз відкриваються для себе самих".

  • АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА "СВОБОДА" ПРО ТРАГЕДІЮ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН

    Найпопулярніше видання українців Сполучених Штатів у міру сил намагалась стежити за тим, що відбувалося в 1932-1933 роках на підрадянській Україні

Відео

Тексти

Голодомор у Харкові: коло життя, коло смерті, чорні нитки історії
25.11.2016 _ Олександр Зінченко

Навколо Харкова була смуга життя — приміська зона, де мешкали працівники промислових підприємств і їхні родини. Тут не було тотального мору. Коло смерті починалося за 40—50 кілометрів від столиці. Детальніше

Понад 5000 масових виступів. Як українське село чинило спротив колективізації
23.11.2016 _ Володимир Тиліщак

"Повстання шириться з кожним днем й стає нам великою загрозою. Усі активісти тікають в паніці до великих міст, бо куркулі, які повстали… не дають пощади ні на хвилину життя" Детальніше

Світова історія геноциду. Лекція Нормана Наймарка
15.10.2015

Геноцид – це частина людської цивілізації від самого її початку. Первісні роди, клани і племена винищували одне одного з тою самою жорстокістю, з якою й модерні нації намагаються ліквідувати групи тих, кого вони вважають за ворогів. Детальніше

Новини

25 листопада 22 листопада 21 листопада 18 листопада 14 листопада 9 листопада 21 жовтня 9 жовтня

Про проект

Цю трагедію ми будемо переживати дуже довго. Поки не піде у засвіти останній очевидець рукотворного голоду. Поки ми не згадаємо всіх, хто хотів просто жити на своїй землі. Поки не будуть знесені пам'ятники катам і не перейменують вулиці, які досі носять імена призвідників катастрофи. Поки, врешті решт, ми не дізнаємось всю страшну правду...

Ця сторінка - данина пам'яті мільйонів українців, які стали жертвами чергового комуністичного експерименту. Колективізація по-сталінськи стала трагедією для хліборобів, всього українського села. Ми усвідомлюємо, що потрібні будуть зусилля кількох поколінь, щоб зібрати всі документи і факти, які б стали підставою для засудження злочинного кремлівського режиму.

Історія мільйонів жертв може бути написана лише колективними зусиллями. Професійні дослідники мають можливість працювати з документами партійних і радянських органів, спецслужб, посольств. Але кожен з нас може (і має!) працювати з власною пам'яттю, родинними спогадами, пожовтілими безцінними фотокартками, бабусиними листами...

Ми всі відповідальні за історію невимовного національного болю, ім'я якого Голодомор.

Перед очима стоять "тіні забутих предків". Треба бути геть безчесними людьми, щоб забути, уневажнивши тим самим їхнє життя. Воно було звичайним і геть не героїчним. Їхня смерть була страшна і неуникненна.Про те як це було - ми теж маємо знати. І розповідати світові, що нам боляче, бо було вбито кожного з нас, "мертвих, живих і ненароджених".

Ідею створити цю сторінку підтримали десятки українців - грішми, часом, книжками, спогадами. Першими, хто відгукнулись, стали Іван Лозовий, засновник конкурсу публікацій "Приз Ґарета Джоунза", медіа-менеджер і політик Юрій Стець. Низький їм уклін

Ми обов'язково назвемо й інші імена добродіїв - сподіваємось, що цей список ніколи не обірветься...

Спецпроект "Історичної правди"  під назвою "Голодомор 1932-1933" належить кожному, хто пам'ятає.

Детальніше про проект
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте