• ТАЄМНИЦЯ ШОСТОГО КВАРТАЛУ. ЗЛОЧИНИ НКВД У ХАРКОВІ

    Чутки про таємний цвинтар НКВД у приміському лісі кружляли від кінця 1960-х, коли місцеві школярі почали свою "охоту за черепами". КГБ тоді мусило терміново вживати заходів

  • INTERMEZZO НА КІСТКАХ

    У Катинському лісі під Смоленськом лежать десятки тисяч росіян, білорусів, євреїв та українців, знищених НКВД. Їх там у десятки pазів більше, ніж поляків. Проте Катинь – місце лише ПОЛЬСЬКОЇ трагедії. Знаєте, чому?

  • "ГОДИНА ПАПУГИ". ПЕРША КНИЖКА ПРО УКРАЇНСЬКІ СТОРІНКИ КАТИНІ

    Постійний автор "Історичної правди" Олександр Зінченко написав прекрасну книгу і про історичний, і про людський вимір цієї трагедії. Її повинні прочитати ті, хто дотепер розповідає про Сталіна, "ефективного менеджера", і лукаві - мовляв, треба менше говорити про історію, а дивитись у майбутнє...

  • УКРАЇНСЬКИЙ КАТИНСЬКИЙ СПИСОК

    Ексгумаційні роботи у Биківні не принесли (бо і не могли принести) точних даних щодо кількості похованих тут жертв з Українського катинського списку. Не дозволяв це зробити досить скупий матеріал для ідентифікації польських громадян. Попри це результати досліджень у Биківні можна вважати величезним успіхом

  • ЗЛОЧИН БЕЗ КАРИ. "КАТЫНЬ. ХРОНИКА НЕОБЪЯВЛЕННОЙ ВОЙНЫ"

    Берія пише Сталінові - "Все они являются заклятыми врагами советской власти, преисполненными ненавистью...". Їм показували кіно - "Чапаев", "Щорс", а потім вбили - 21857 осіб

  • СТАНІСЛАВ СВЯНЕВИЧ: ОСТАННІЙ СВІДОК КАТИНІ

    У останній момент він врятувався. З боку НКВД це була помилка: його свідчення стали останнім фрагментом мозаїки, яка дозволила уряду Сікорського звинувачувати СРСР у вбивстві польських військовополонених

Тексти

Картини Апокаліпсису. Оскар Лянге
13.09.2014 _ Олександр Зінченко

Через кілька днів керівництво НКВС СРСР розпорядилося не відсилати, а спалити усі листи і листівки, що надходили до Старобільська до розстріляних вже офіцерів. 8 червня 1940 року 1350 листів, 1730 листівок та 300 телеграм були спалені. Листівка ж Тадеуша збереглася у родині Лянге як остання реліквія. Детальніше

Гітлер, Сталін і Україна: безжальні стратегії
09.05.2013 _ Юрій Шаповал

Шокований наступом нацистів, Сталін був готовий запропонувати Гітлеру мир: Вячеслав Молотов під час зустрічі з болгарським послом звернувся до нього з проханням передати в Берлін пропозицію припинити бойові дії. Натомість Сталін був готовий віддати нацистам Україну і Білорусь. Детальніше

Ева Ґрунер-Жарнох: Випробування Харковом
02.04.2013 _ Тереса Качоровська

Усі рештки, усі дрібниці були для нас як святині. В ямах ми знаходили навіть протези ніг та штучні очі. Ще більшим шоком були для мене ортопедичні чоботи – такі, як застосовуються при лікуванні хвороби Гейне-Медіна для здеформованих ніг. Детальніше

Про проект

"Катинська справа" - спеціальний проект, який був створений спільними зусиллями "Історичної правди" та Польського інститута у Києві. Проект присвячений українським сторінкам одного з найбільш відомих у світі злочинів сталінського режиму: історії розслідування цієї справи, долям жертв та місцям вшанування їх пам'яті.

Про інтернет-сторінку "Катинська справа"

У квітні 1943 світ вперше почув про Катинський розстріл. У могилах біля села Катинь, що розташоване неподалік Смоленська, німецька комісія під керівництвом доктора Ґергарда Бутца дослідила останки 4 143 польських військовополонених офіцерів. У світі ця інформація спричинила ефект подібний до потужного вибуху. Проте розслідування Катинської справи тривало іще більше 50 років.

Після того, як Німеччина і СРСР у вересні 1939 року окупували територію Другої Речі Посполитої, до радянського полону потрапило багато солдатів, офіцерів і підофіцерів. Солдати і підофіцери згодом були відпущені додому. Офіцерів НКВД сконцентрувало у трьох таборах - Старобільському, Козельському та Осташковському.

Загальна кількість офіцерів у цих таборах навесні 1940 року складала близько 15 000 осіб. Іще декілька тисяч офіцерів і чиновників були ув'язнені у тюрмах Західної України та Білорусі. З них близька 10 000 осіб без суду і слідства були приговорені Сталіним до розстрілу.

Вирок був виконаний стосовно 14 552 колишніх бранців трьох таборів та 7305 осіб ув'язнених. Разом згідно рішення ЦК Політбюро ВКП(б) було розстріляно 21 857 польських  військовополонених.

На території України, у Старобільську був розташований один з таборів, де з жовтня 1939 до квітня-травня 1940 року перебувало близька 4 000 польських бранців. З них було розстріляно у підвалах Харківського управління НКВД 3 820 осіб.

Харків, Київ і Херсон були також місцями розстрілів колишніх ув'язнених з тюрем Західної України. 

У Харкові вони були поховані разом із розстріляними бранцями Старобільську у приміському Лісопарку, неподалік селища П'ятихатки, що приблизно у 12 км на Північ від центру міста. Тут знаходився таємний цвинтар НКВД, де від 1938 року чекісти ховали свої жертви.  

Розстріляних у Києві ховали у Биківні, приблизно у 15 км на Схід від центру столиці. Тут також від 1937 року існував "спецоб'єкт" НКВД, де також було поховано багато тисяч київських жертв Великого терору.

Херсон був іще одним місцем розстрілів польських бранців. Точне місце їх поховання досі залишається невідомим.

Багато років ці факти були приховані від громадськості. "Історична правда" спільно з Польським інститутом у Києві прийняли рішення про створення спецпроекту, який розповідатиме про таємні цвинтарі НКВД у Харкові та Биківні, історію розслідування "Катинської справи" та долі людей: як тих, що загинули, так і тих, хто у дивовижний спосіб уцілів під час цієї спецоперації НКВД СРСР.

Зауваження і пропозиції редакція "Історичної правди"  запрошує надсилати на електронну адресу istpravda@gmail.com  

Відповідальним редактором проекту є  Олександр Зінченко.

 

Детальніше про проект
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте