Весна 1978-го. Як СРСР збив над Карелією корейський "боїнг". ФОТО

"Зрозуміло - цивільний літак. Дзвоню генералу: "Товариш командувач, якщо ми зараз не вживемо заходів, він піде, ну й тоді нам усім кердик!" - "Рішення схвалюю!"

20 квітня 1978 в районі Кольського півострова кордон СРСР перетнув пасажирський лайнер "Боїнг-707" південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines. Літак виконував рейс №902 "Париж-Сеул" із дозаправкою в Анкоріджі (Аляска).

"Боїнг" благополучно пролетів над Британією, Атлантикою і вже досягнув Гренландії, коли в ньому зламалося навігаційне обладнання: за одними даними, напівгірокомпас, за іншими - помилки в обчисленнях припустилися самі пілоти.

Як потім офіційно пояснювала сама авіакомпанія, команда при підрахунках використовувала невірні значення магнітного схилення (справа відбувалася якраз над північним магнітним полюсом).

В результаті цих помилок гігантський лайнер із 109 людьми на борту почав здійснювати розворот направо. Заклавши велетенську плавну дугу, він зрештою полетів фактично назад на південь - через Шпіцберген у напрямку фінсько-радянського кордону.

 Карта польоту з "Вікіпедії"

"Боїнг" був виявлений радарами системи ППО СРСР за 400 км до радянських вод: "курсом на Мурманськ іде літак з великою радіолокаційною позначкою без позивного "я - свій". Спершу офіцери протиповітряних сил подумали, що це повертається з завдання літак морської авіації, екіпаж якого забув змінити код опізнавальної системи.

Поки дзвонили туди-сюди по вертикалях уповноважених осіб (там казали, що то Ан-12 повертається з Баренцевого моря, то морський розвідник Ту-95), літак увійшов у повітряний простір СРСР. "Сюрприз чекав мене, коли я став слухати ефір, - згадував льотчик 265-го винищувального авіаційного полку Сергій Слободчиков. - Такий ґвалт стояв! Я ж чув і Мурманськ, і Петрозаводськ. Всі кричать, усі щось командують..."

Коли "боїнг" уже був над територією Кольського півострова, на його перехоплення був направлений винищувач Су-15 під управлінням капітана Олександра Босова.

Далі свідчення сторін різняться.

Це та інші фото: heninen.net

Згідно зі свідченнями капітана лайнера Кіма Чанг Ки, перехоплювач наблизився до його літака з правого боку (а не з лівого, як того вимагають правила Міжнародної Організації цивільної авіації - ICAO). Капітан стверджує, що зменшив швидкість і увімкнув навігаційні вогні, що позначають готовність слідувати за радянським винищувачем для посадки.

Спроби капітана Кіма Чанг Ки зв'язатися з пілотом перехоплювача на частоті 121.5 були зафіксовані вежею управління повітряним рухом в Рованіємі (Фінляндія).

Згідно з офіційним твердженням радянської сторони, лайнер ухилився від виконання вимоги здійснити посадку на найближчому аеродромі. Босов спершу доповів, що бачить на "боїнгу" кленовий листок, що викликало ажіотаж на землі - канадський (тобто НАТОвський), можливо, військовий літак над територією СРСР!

Але за кілька хвилин радянський винищувач уточнив побачене. "Босов заходить йому в хвіст, підходить ближче і каже: "На борту полоса - щось написано китайськими ієрогліфами, а на хвості не кленовий лист, а великий червоний лелека з розпростертими крилами!", - розповів тодішній командир 21-го корпусу ППО Володимир Царьков. - Зрозуміло - цивільний літак".

Після маневрів поруч із радянським винищувачем "боїнг" почав повертати вправо - в бік фінського кордону. Ось як описував те, що було далі, Царьков:

"Від кордону з Фінляндією він знаходився на відстані максимум 80 кілометрів. На швидкості 900 - це 6 хвилин польоту. Отже, максимум за шість хвилин треба було вирішити питання...

Даю команду: "Босов, знижуйся, випускай гальмівні щитки і займай позицію для атаки ззаду". Другому Су-15 наказую навести після атаки Босова в передню півсферу - може ж не вийти.

Дзвоню генералу Дмитрієву: "Товариш командувач, він повернув до Фінляндії. Якщо ми зараз не вживемо заходів, він піде, ну і тоді нам всім кердик!". Командувач запитує: "Твоя пропозиція, Царьков? Як збивати?" - "Дуже просто!" - "Рішення схвалюю!" Я кажу: "Зрозумів - "рішення схвалюю!"

Беру трубку: "Босов, чуєш мене?" - "Чую!" - "Наказую: знищити порушника повітряного кордону Радянського Союзу залпом!" Він: "Що? Збивати його?!" Я кажу: "Повторюю! Знищити порушника повітряного кордону Радянського Союзу залпом!"

Ранок після "приводнення"

Згідно з даними американського радіоперехоплення, пілот Босов намагався переконати командування скасувати наказ, однак після підтвердження випустив по лайнеру дві ракети P-60 (до речі, теплові головки самонаведення до цієї зброї розроблені на київському заводі "Арсенал").

Перша з них пройшла повз ціль, а друга вибухнула, відірвавши частину лівого крила, викликавши розгерметизацію літака і вбивши осколками двох пасажирів. Крім того, уламками заклинило турбіну одного з чотирьох двигунів.

Місце в салоні, куди влучили вражаючі елементи (металеві стержні) ракети

Через розгерметизацію салону лайнер почав екстрене зниження з висоти 9 км і зник з екранів радарів радянської системи ППО. Радянські пілоти також втратили у хмарах пошкоджений "боїнг". Босов теж не міг виявити слідів пожежі на землі.

Корейський капітан віртуозно посадив гігантську машину, виїхавши на берег

На екрані радарів залишилася тільки позначка відірваного крила лайнера - цей шматок планував з високою швидкістю і був сприйнятий радянськими офіцерами за крилату ракету або касету зі шпигунським обладнанням. Цю ціль зрештою збив згаданий на початку розповіді Слободчиков.

Сліди уражень зовні салону

Протягом наступної години аварійний рейс 902 пролетів на низькій висоті поперек усього Кольського півострова, підшукуючи місце для вимушеної посадки і, після декількох невдалих спроб, приземлився в сутінках на лід озера Корпіярві, вже на території Карелії.

Закрилки "боїнга" випущені в посадочній конфігурації

Фінські джерела повідомляють, що протягом усього цього часу радянська ППО не мала жодної інформації про долю і місцезнаходження літака. Але той же Царьков каже, що зрештою літак виявив ще один піднятий на перехоплення винищувач під командуванням Анатолія Керефова.

 Місце в крилі, куди влучила ракета Босова

Пілот намагався показати корейцю дорогу до аеропорту Африканда, але той відстав від винищувача і зрештою сів на замерзле озеро.

Сам Керефов згадував, що ледь не силою, прямо таки поклавши крило на крило, змусив "боїнг" приземлитися на лід Корпіярві.

 Те ж саме крило

Вартим уваги є опис переговорів Царькова, який тим часом спілкувався з вищим керівництвом у Москві - маршалом авіації Олександром Колдуновим:

"Доповідай, що відбувається?" Я все розповідаю ... "Скільки він кілометрів пройшов?", - не дослухавши, перебиває Колдунов. "Пройшов 180 кілометрів і став у районі Кандалакші йти ..." - "Скільки-скільки пройшов?!" - "180 кілометрів!" - "По нашій території?! Чому не збили раніше?!"

Відповідаю, що використовувати ЗРВ [зенітно-ракетні війська - ІП] заборонили, що треба було й опізнати - чого ж своїх збивати? "Ти будеш знятий з посади!", - відповів маршал і повісив трубку...

В цей час вбігає офіцер, приносить мені шифровку, передану по телеграфу з підрозділу, який вів прослуховування ефіру на всіх частотах. Мовляв, в такий-то час пропав літак "Боїнг-707" авіакомпанії "Ейр-Корея", на борту 100 чоловік пасажирів і 12 членів екіпажу разом зі стюардесами.

Щойно я прочитав - бац, знову дзвінок з Москви! Колдунов: "Так ти що, його збив?" - "Так точно! Я хотів вам доповісти - ви трубку поклали! Я командуючому доповів". - "Ну і що?". Кажу: "Азимут - такий-то, дальність - така-то... Проводимо повітряний пошук. Але, товаришу маршал, я отримав спецдонесення..." - "Яке спецдонесення?!" - "Перехопили повідомлення Ассошиейтед Прес..." - "Що воно там повідомляє?! Чому в тебе є, а в мене немає?" - "Ми ж попереду, поки до вас радіохвилі дійдуть - ми вже розшифрували". - "Ну-ну-ну, прочитай, що там написано?"

Читаю: "Пасажирський "боїнг", який летів за маршрутом Париж-Англія (зараз я точно вже не пам'ятаю всі пункти), - і він повинен був по північному маршруту піти в Корею, а звідти в Токіо. На борту 100 чоловік туристів і 12 осіб екіпажу". - "І ви чого, збили його?!" - "А в чому річ-то? Не слується і йде ... А флот проводить навчання... Збили!" - "Ну, ось що, Царьков, тебе буде судити міжнародний трибунал!" - сказав маршал і кинув слухавку".

Карта: iltasanomat.fi

Зрештою до виявленого на березі озера лайнера почали прибувати радянські гелікоптери. Усіх 107 уцілілих пасажирів було доставлено в місто Кемь, де їх розмістили в гарнізонному Будинку офіцерів.

23 квітня 1978 року в мурманському аеропорту іноземців передали представникам генерального консульства США в Ленінграді і авіакомпанії Pan American, яка й переправила їх у Гельсінкі.

 Сліди від шасі?

Командир корабля Кім Чанг Ки і штурман були затримані у зв'язку з проведеним розслідуванням в Союзі. Вони визнали свою провину і звернулися з проханням про помилування до президії Верховної Ради СРСР. Їх вислали за межі Радянського Союзу.

30 квітня 1978 року було оприлюднено заяву ТАРС про інцидент в Карелії. СРСР відмовився співпрацювати в розслідуванні даного інциденту з міжнародними експертами і не надав дані з вилучених з літака "чорних ящиків".

Скан: autoreview.ru

Сам літак було розібрано і вивезено частинами вертольотом Мі-6 на баржу в Кандалакшській затоці. Пілотську кабіну обстежив особисто заступник головкому військ ППО Євген Савицький.

Шпигунського обладнання не знайшли, натомість радянських інженерів зацікавили потужна аварійна радіостанція, стільникові наповнювачі крил і система зливу палива.

Нікого з пілотів і командирів, які прийняли рішення збити порушника державного кордону, офіційно не нагородили. Ніхто також не був покараний, дії ППО були визнані правильними.

 Кінець квітня 1978 року

Через 5 років такий же перехоплювач Су-15 в ніч з 31 серпня на 1 вересня 1983 року збив над Сахаліном "боїнг-747" все тієї ж авіакомпанії Korean Air Lines. Південнокорейський лайнер виконував рейс "Нью-Йорк- Анкорідж-Сеул", і також відхилився від курсу, увійшовши в радянський повітряний простір над Сахаліном. Всі 269 чоловік на борту лайнера загинули.

Пілот-винищувач Сергій Слободчиков зараз працює охоронцем у приватній фірмі у Петрозаводську. Корейська авіакомпанія досі має у розкладі рейс №902 "Париж-Сеул", тільки вже без дозаправки в Анкоріджі.

Дивіться також:

1987: німецький літак приземляється на Червоній площі біля Кремля. ВІДЕО

1988: радянський фрегат атакує американський крейсер під Ялтою. ВІДЕО

Переговори військових диспетчерів, які саджали літак Качинського. СТЕНОГРАМА

10 років трагедії над Чорним морем. Російський Ту-154 і вибух на ньому

1991: Автострада Смерті. Розбомблена іракська колона в Кувейті. ВІДЕО

-------------------------

Джерела: Heninen.net, "Военно-космическая оборона", "Независимое военное обозрение"

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.