Українська правда
Історична правда

Каналії і король. Ян ІІІ Собєський, козаки і битва під Віднем

21.10.2013 _ Мирослав Нагельський
Версія для друку

Продовжуємо цикл публікацій провідних польських істориків Середньовіччя про Віденську битву 1683 року і роль українського чинника в тих подіях. Листи до королеви Марисєнькі як одне з історичних джерел.

У зв’язку з тим, що на поточний рік припадає 330-та річниця битви під Віднем 1683 р., варто придивитися до участі в цій битві військових формацій, що походять з руських і "українних" воєводств Речі Посполитої.

Битва під Віднем 1683 року: між пропагандою та фактами

В самій віденській баталії (12 вересня 1683 р.) взяло участь 150 "молойців", оскільки решта відділів спізнилися і долучилися до сил коронних в ході бойових дій в Угорщині.

Матеріали про участь, кількість, а також розрахунки із навербованими козацькими відділами на війні з Туреччиною, ми знаходимо в Головному архіві давніх актів (AGAD) у Варшаві.

Ян III Собєський мав намір завербувати на віденську виправу декілька козацьких полків, фінансувати які зобов’язувався також апостольський нунцій у Польщі O. Паллавічіні.

Вже в березні було виплачено зі скарбу його королівської милості платню для завербованих 130 козаків під командою отамана Потаренка, а в травні ухвалено рішення про створення 3 козацьких полків під командуванням Семена Корсунця, Якуба Ворони і Калини, загальна чисельність яких мала сягнути 1200 "молойців".

Комісаром війська запорозького, яке йшло під Відень, став каштелян любачівський Станіслав Друшкевич, а відповідальним за саму мобілізацію – полковник Якуб Менжинський.

Пізній початок набору козацького війська, а також діяльність Туреччини, яка підкреслювала неплатоспроможність Речі Посполитої, і острах перед силою Оттоманської Порти допровадили до обмежених результатів цього вербунку.

"Відень, 1683 р." Mірослав Шейб - www.szeib.pl

Варто звернути увагу, що Ян III, не чекаючи на субсидії від папи і італійських князів, сам з власної кишені виплатив на вербування козаків понад 95 тисяч злотих. Результати виявилися несумірними з понесеними витратами.

Монарх переживав, що козаки не прибули напередодні переправи через Дунай, коли на військо чекав важкий перехід через Віденський ліс. В листі до Марисєньки від 9 вересня він писав про козацькі полки підмоги, що не прибули, як про такі, "котрі вже невчасно прийдуть, котрі тут одні були найпотрібніші, особливо під час переходу через ці нечестиві горі й ліси".

Коли перші козацькі відділи, завербовані на Україні, з’явилися в королівському обозі?

Достеменно дві сотні дісталися до відділів коронних в ході маршу з-під Відня під Естергом перед переправою через Дунай (між 24 і 27 вересня). Адже Собєський у листі до Марисєньки від 29 вересня писав про наявність у обозі полковника Якуба Менжинського і Якуба Ворони.

Решта ж козаків "нехай ідуть звичайною дорогою за іншими, тобто Семен і інші, бо тут уже є Ворона і Менжинський", - доносив Ян III коханій. Решта сотень запорозьких козаків продовжували марш, в напрямку союзницьких сил, що марширували через Угорщину.

Король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський. З картини Д. Шульца

Наскільки сильно був роздратований Ян ІІІ відсутністю козаків в складі коронних сил, свідчить його кореспонденція з Марисєнькою.

Те, що від початку мала місце певна недовіра в стосунках із козацькою старшиною, не дивує, оскільки стосунки ці були важкими і не завжди закінчувалися успіхом під час їх вербунку. Відтак у одному з листів (6 жовтня 1683 р., перед першою битвою під Парканами) читаємо:

"Що стосується козаків і Менжинського, ми тут учинили дознання [дослівно – "inkwizycję"]. Пан Менжинський чинить так, що гроші при ньому, а з козаками він так постановив: "Тут, у Польщі, маєте вбрання, а там, в війську короля, якщо приїдете, матимете гроші"; бо інакше якби вони там, у Польщі, забрали були гроші, то назад би повтікали. Що би їм тоді не видав його милість нунцій [O. Паллавічіні] на зброю, то не згине і повернеться до найменшого шеляга. Скільки там уже є тих козаків, нехай вже ідуть усі з Литвою, для ліпшої їх безпеки".

Один листів короля до своєї коханої Марисєньки якраз під час кампанії 1683 року

Цікавим виглядає також використання тих відділів у війні з турками.

В ході облоги Естергома Собєський пробував перекинути козаків водним шляхом на інший берег Дунаю з метою здобуття неприятельського "язика", але, як він писав із докором, "то каналії і не треба в жодному разі на них розраховувати" [żadnego fond czynić na nich]. Бо ж виявилося, що навербовані козаки не мали доброї військової підготовки і більшість із них не була пов’язана з козацькими полками, що перебували на військовій службі.

"Нині вони самі признаються, особливо Ворона, що вони завербували простих хлопів, а не козаків, бо так швидко козаків дістати не могли. Шкода тільки, Боже мій, коштів", - щиросердно писав монарх.

Однак головні козацькі сили і надалі знаходилися в дорозі до польського табору. Ще навіть 20 жовтня Собєський з-під Естергому в листі до Марисєньки скаржився, що й досі не має їх при собі.

Монарх уже не приховував, що прогадав на підмозі козацькій. Пише: "Що ж до козаків, то ці розбійні гультяї негідні того, аби про них навіть думати, не те, щоб навіть турбувати себе, аби так багато про них писати. Скільки їх там буде прибувати, нехай їх його милість пан краківський [Анджей Потоцький] там у себе використає на власний розсуд".

Монархові йшлося про використання тих відділів на Поділлі для відвоювання його частини і заблокування Кам’янця Подільського.

"Облога Відня". Фрагмент картини кінця XVII ст.

Все ж таки Ян ІІІ дочекався головних козацьких сил під командуванням полковника Яна Мислішевського, Семена Корсунця і Василя Іскрицького.

Близько 5 листопада після переправи через ріку Іпель до сил коронних дісталися відділи на чолі з крайчим коронним Миколаєм Даниловичем. В їхньому складі бачимо 2 гусарські хоругви, кілька панцерних, а також кілька тисяч запорізьких козаків.

Король втішився з їхнього прибуття, оскільки не збирався закінчувати кампанії у Верхній Угорщині, використовуючи прибулу підмогу. Вже невдовзі виявилося, яким цінним союзником були козаки, коли довелося облягати добре укріплене містечко Сецени над річкою Іпель.

Місто хоча й було оточене старими фортифікаційними спорудами, виглядало показово. Лінії мурів, укріплених баштами, наповненим водою ровом і валами з палісадами майже 4 метри заввишки, могли надовго затримати коронне військ.

Собєський, оскільки турки палили передмістя, щоб ускладнити дії польській стороні, наказав прибулим козацьким відділам 10 листопада опанувати передмістя, не допустивши їх цілковитого знищення.

Надамо слово Яну III, котрий у листі до Марисєньки так описав дії козаків:

"Ще з опівночі вислав з паном старостою луцьким [Афанасієм Мьончинським] козаків, щойно прибулих із паном Мислішевським, Семеном, Булигою і Іскрицьким, їм зараз же наказав іти вперед, аби передмістя і стодоли від вогню боронили. Вони так швидко, відважно і мужньо пішли, що під димом не тільки передмістя і стодоли, але й перший палісад і браму разом опанували і корогви свої з хрестами на ній закріпили; про що, моє серце, потурбуйся оповісти задля втіхи його милості нунцію бо певно що поправили вони свою репутацію і збільшили її перед усіма".

Через кілька годин битви турки здали місто, піддавшись Янові III.

Був то однак уже останній етап віденської кампанії і невдовзі війська були розпущені на лежі, а козаки, звільнені від служби, повернулися до домашніх гніздечок. Багато з них взяли ще в 1683 р. участь у подільській кампанії А. Потоцького, а головна козацька виправа в середині жовтня того ж року рушила під командуванням Стефана Куницького на Молдавію.

Виправа ця, хоча й уміщується в події 1683 року, але відбувалася на молдавському театрі бойових дій. Козаки через Немирів, Могилів, Ямпіль і Сороку попрямували на Кишинів. Під Кіцканами вони провели вдалу битву із буджацькою і білгородською ордами, що поверталися з-під Відня.

Через брак артилерії, козакам не вдалося здобути ані Тягині, ані Білгороду, зате вони здобули Кілію і Ізмаїл. Після кривавих боїв із кримською ордою хана Хаджи-Гірея, козацькі відділи відійшли в лютому 1684 р. до Немирова.

Ця виправа засвідчила, що з вербуванням козаків на Молдавію Куницький не мав клопотів, оскільки його сили оцінювано в кілька тисяч "молойців". Гірше з участю запорізького козацтва у віденській кампанії: окрім дрібних відділів, дві козацькі сотні прибули на угорський театр воєнних дій тільки під кінець вересня і на початку листопада, а їхня участь фактично обмежилася облогою під Сеценами.

Певно, що їхня обмежена участь у віденській кампанії була пов’язана з їхнім пізнім вербуванням і певною недовірою до скерованих Собєським достойників, що керували набором. Відтак козацький контингент був дуже обмеженим, а в стосунку до вирішальної баталії 12 вересня – майже непомітний, що суперечить твердженням професора Тараса Чухліба. Тому і надалі найбільш ретельною публікацією стосовно військового внеску Речі Посполитої в події 1683 року залишається праця Яна Віммера "Відень, 1683" (Варшава, 1983).

Картина Яна Матейка "Король Ян ІІІ Собєський повідомляє папі вістку про перемогу під Віднем"

Це зовсім не означає, що в пізніших молдавських кампаніях до 1691 року Собєський не користався з послуг беручких до бою козацьких сотень, котрі щоразу брали участь у боях із турками і татарами на цьому театрі.

Для досліджень як польських, так і українських істориків залишається питання ролі і участі козацьких відділів при блокуванні Кам’янця-Подільського і блокуванні турецької "захари", котра йшла з постачанням до цієї фортеці.

Дивіться також: "Українці у битві під Віднем. Три несхожих долі"

Переклад з польської: Юрій РУДНИЦЬКИЙ



Теми: XVII сторіччя, історія України, Річ Посполита, армія, Священна Римська імперія, Османська імперія, козацтво, Польща, Австрія



АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter