13 лютого 1945

За лаштунками "Бійні № 5". Дрезден, гріхи союзників та удар грому над Ельбою

Трагічна доля Дрездена стала одним із жахливих символів тотальної війни. Чи бомбардування міста союзниками було виправдане військовою необхідністю? І тепер, через 70 років після знищення міста не вщухають гострі суперечки про війну, провину та відповідальність.

"Історична правда" звертає увагу на те, що стаття містить фотографії, не рекомендовані для перегляду особам із слабкою психікою, а також дітям до 12 років.

У роки Другої світової війни мешканці Дрездена тривалий час мали всі підстави вважати себе щасливчиками. Тоді, коли понад 150 інших міст Третього Райху від весни 1942 р. зазнавали потужних бомбових ударів британської та американської авіації, столиця Саксонії залишалася своєрідною оазою безпеки та спокою.

Упродовж більш ніж п'яти років війни місто пережило лише два авіанальоти: 7 жовтня 1944 р. та 16 січня 1945 р. Обидва рази Дрезден бомбила порівняно незначна кількість американських літаків, а спричинені авіаударами руйнування були несуттєвими.

У результаті цих нальотів загинуло 911 осіб, при тому, що серед убитих було чимало зайнятих на одному з військових підприємств міста бельгійських та французьких військовополонених, а також слов'ян-остарбайтерів, котрі працювали на залізничній сортувальній станції.

Серед німецького населення поширювалися чутки — західні союзники зумисно не бомбардують Дрездена, бо з британцями укладена таємна домовленість про те, що у відповідь Люфтваффе оминатиме англійський Оксфорд.

Краєвид Дрездена в 1890-х рр. Видно Августівський міст, Фрауенкірхе (Церкву Богоматері, в лівому верхньому кутку) і Гофкірхе (Собор Св. Трійці, у правому верхньому кутку). Фото: Вікіпедія

На початку 1945 р. з'явилася нова поголоска, що пояснювала дивовижне "везіння" Дрездена: після завершення війни західні союзники буцімто збиралися перенести сюди із Берліна столицю Німеччини. Багато німців вірили, що британці та американці міста вже не бомбитимуть, тому до Дрездена почали стікатися багатотисячні колони біженців з тих східних територій, куди наближалася Червона армія.

У місті, населення котрого складало понад 630 тисяч мешканців, на початку лютого 1945 р. опинилося ще принаймні півмільйона біженців та евакуйованих.

Усе змінилося протягом 13–15 лютого 1945 р. – трьох днів першого тижня Великого посту. Унаслідок серії авіанальотів британської та американської авіації центральна історична частина міста, котре називали "Флоренцією півночі", перетворилася на безладну купу руїн та велику братську могилу. Загинули десятки тисяч цивільних осіб, точку кількість яких так і не вдалося підрахувати.

Трагічна доля Дрездена стала одним із жахливих символів тотальної війни ХХ ст. Питання про те, чи бомбардування міста було виправдане військовою необхідністю дотепер викликає гострі та емоційні суперечки, що вписуються в ширший контекст дискусії про вину та відповідальність народів, котрі брали участь в Другій світовій війні.

Чому Дрезден?

Питання чому саме Дрезден став об'єктом настільки масштабного та руйнівного бомбардування вже понад півстоліття цікавить не лише військових експертів та істориків, але й багатьох звичайних людей. Стратегічне значення військових заводів та фабрик Дрездена було мізерним, у місті не було великих сил німецької армії. Зважаючи на це, західні союзники вже на завершальному етапі війни заявили, що метою бомбардування були шляхи сполучення, котрі проходили через місто.

Курт Воннегут — свідок бомбардування Дрездена. Під враженнями від пережитого жаху він написав автобіографічний роман "Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей". Фото: http://tvoemisto.tv

Крім цього, у повоєнний період офіційні представники США неодноразово підкреслювали, що удари по Дрездену відбулися на прохання радянської сторони. Однак такі пояснення викликають чимало сумнівів, оскільки руйнування Дрездена ані не прискорило темпів просування Червоної армії, ані, як виглядає, не наблизило кінця війни. Прикметно, що радянські війська увійшли до Дрездена лише 8 травня, вже після того, як Німеччина оголосила капітуляцію.

Пошуки відповіді на питання, хто саме вирішив бомбити Дрезден, також є достатньо складними. У день відкриття Ялтинської конференції 4 лютого 1945 р. на пленарному засіданні відбулося обговорення того, як західні союзники можуть допомогти наступу Червоної армії, що саме вийшла на лінію Одеру й захопила кілька плацдармів на західному березі цієї річки.

Доповідь у цій справі виголосив заступник начальника радянського Генштабу генерал армії Олексій Антонов. Покликаючись на те, що бомбардування важливих транспортних вузлів зможе паралізувати перекидання німецьких військ із Західного на Східний фронт, генерал запропонував, щоб західні союзники завдали потужних ударів по Берліну та Лейпцигу. Бомбити Дрезден генерал не просив.

Включити Дрезден у список потенційних цілей запропонував начальник штабу Королівських ВПС сер Чарльз Портал, який скористався матеріалами, підготовленимийого заступником сером Норманом Боттомлі. У випадку руйнування Берліна та Лейпцига, залізнична мережа Німеччини дозволяла пустити ешелони в обхід цих міст через Дрезден та Хемніц у Саксонії. Саме це стало аргументом британців. Остаточне рішення прийняв британський прем'єр Вінстон Черчилль.

Радянська точка зору на бомбардування Дрездена полягала в тому, що місто було знищене, аби налякати Сталіна: "Наліт на Дрезден мав на меті не стільки зламати опір противника, як продемонструвати цілому світу, а особливо Радянському Союзу, військову могутність США та Англії й цим самим підготувати ґрунт для проведення політики "з позиції сили" в повоєнний час". Москва дотримувалася думки, що Дрезден був обраний за ціль масованого повітряного удару невипадково.

Місто розташоване в східній частині Німеччини, а бомбили його літаки, що вилетіли з Британських островів. Тим самим союзники давали зрозуміти Кремлеві: — за бажання зможуть дістати своєю авіацією й знищити дощенту будь-яку віддалену ціль. Дотримуючись такої точки зору бомбардування Дрездена слід уважати не лише епізодом Другої світової, а й початком Холодної війни.

 Схема нальоту Королівських ВПС на Дрезден в ніч з 13 на 14 лютого 1945 р. Червоною лінією показано квартали, що зазнали руйнувань на 75-100%. Фото звідси.

Утім не бракує й інших версій, чому саме Дрезден став жертвою масштабного бомбардування. Одразу після бомбардування міста заговорили, що потужний авіаудар став символічною помстою британців за руйнування у листопаді 1940 р. міста Ковентрі, де німецька авіація знищила визначну історичну пам'ятку XIV ст. – готичний собор Св. Михайла.

У 1990-х рр. відомий британський історик Пол Джонсон висловив припущення, що на прохання Сталіна західні союзники намагалися вбити в Дрездені якомога більше німецьких біженців зі Сілезії, яка мала бути передана після війни Польщі. Убиваючи сілезьких німців, вони зменшували ймовірність їхнього повернення на новоприєднані до Польщі території.

Три дні Великого посту

Операцію бомбардування Дрездена під кодовою назвою "Удар грому" відбулася у чотири етапи. Два потужні удари здійснили британські літаки ввечері 13 та в ніч проти 14 лютого, третій та четвертий авіанальоти провели американці протягом 14 і 15 лютого. Кожен із авіаударів виконували кілька хвиль літаків, які послідовно скидали смертоносний вантаж.

Першими запалювальні бомби увечері 13 лютого скинули на місто 9 швидкісних легких бомбардувальників "Москіто". Ці машини пілотували особливо досвідчені пілоти та навігатори, оскільки мали за завдання запалити у точно визначених місцях пожежі, що потім слугували орієнтирами для екіпажів наступних хвиль важких бомбардувальників "Ланкастер".

Важкі бомбардувальники спочатку скинули фугасні бомби, які мали не тільки нищити забудову, але й на великій площі зривати із будівель дахи та вибивати вікна. Завдяки цьому утворювалися сприятливі умови для поширення пожежі, котру викликали запалювальні бомби з машин третьої хвилі бомбардування. Перший наліт на місто, в якому взяли участь 244 "Ланкастери", тривав усього 16 хвилин.

Британський "Ланкастер" — основа ударної сили Союзників під час бомбардування Дрездена. Фото: waralbum.ru

Через три години над Дрезденом знову з'явилися британські бомбардувальники. Вдруге по місту вдарили значно сильніше — 529 важких бомбардувальників несли чергові фугасні бомби, щоб завадити гасінню пожеж. Загалом увечері 13 та вночі 14 лютого на місто було скинуто 2659 тонн фугасних та запалювальних бомб.

Перші два бомбові удари по Дрездену відбулися за повної відсутності протидії німецьких військових. Місто не мало чим оборонятися, бо в середині січня 1945 р. усі 84 зенітні гармати, що мали прикривати Дрезден від атак з повітря, відправили на Східний фронт для боротьби з радянськими танками.

На летовищі Дрезден-Клоче, що розташоване за 9 кілометрів на північ від центру міста, базувалися 28 важких винищувачів Ме-110, обладнаних радарами для самостійного пошуку цілей у нічний час. Однак більшість цих літаків була несправною.

  Понад 90% будівель у центрі міста було зруйновано. Фото: Вікіпедія

Коли почався авіаналіт, для перехоплення противника змогли здійнятися лишень 10 винищувачів. Німецьким пілотам не вдалося збити жодного бомбардувальника: поставивши радіоперешкоди британці ефективно вивели з ладу радари німецьких літаків.

Єдиним німецьким літаком, котрий у ніч проти 14 лютого зустрів британські "Ланкастери" в небі над Дрезденом, була кур'єрська машина Верховного командування Вермахту, на борту котрої із Юзефова в Чехії до Берліна летів генерал-лейтенант Вольф Дітріх фон Ксиландер, начальник штабу групи армій "Північ". Німецький літак, котрий випадково влетів у стрій бомбардувальників, був збитий, а генерал загинув.

Втрати союзників за перші два рейди на Дрезден склали 8 бомбардувальників, чотири з яких розбилися зіштовхнувшись один із одним, ще один упав через технічні проблеми, й лишень три були збиті на шляху до цілі.

Третій етап операції "Удар грому" розпочався близько полудня 14 лютого. До міста вилетіли 316 американських важких бомбардувальників Б-17 "Літаюча фортеця". Цікаво, що 62 американські машини збилися з курсу й замість столиці Саксонії скинули бомби на Прагу, де вбили 701 особу (майже всі жертви були цивільними) та зруйнували низку архітектурних пам'яток. Похмурою іронією долі можна вважати те, що серед іншого американці знищили найбільшу празьку синагогу.

 Загибла від бомб німецька жінка разом зі своєю дитиною. Фото: Вікіпедія

Операція "Удар грому" завершилася удень 15 лютого, коли 211 американських бомбардувальників здійснили ще один наліт на Дрезден. Американці атакували удень, тож німецькі винищувачі змогли збити 8 машин.

Унаслідок перших двох нальотів на Дрезден у місті почався вогняний шторм – сотні окремих пожеж поєдналися у велетенську мегапожежу, яку погасити було неможливо. Через потужну тягу всередині зони вогняного шторму температура піднялася до понад 1000 ° за Цельсієм.

Значна частина жертв бомбардування загинула в бомбосховищах від страшного жару або через брак кисню, котрий вигорів у епіцентрі вогняного шторму. Багато людей згоріли так, що від них не залишилося майже жодного сліду.

 Тіла загиблих мешканців Дрездена, складені штабелями перед кремацією. Фото: Вікіпедія

Завали на головних вулицях міста розбирали до 22 березня, за цей час пожежники та поліція нарахували 20 204 вбитих. Частина загиблих залишилася під завалам, під час будівельних робіт 1945–1966 рр. виявлено тіла ще 1858 жертв.

Зважаючи на ці обставини, а також на те, що не була відома точна кількість біженців у Дрездені, визначити скільки людей стали жертвами бомбардування не вдалося. Через кілька днів після бомбардування Дрездена, німецька пропаганда заявила про загибель 100 тисяч, а потім й навіть 200 тисяч осіб.

Ці цифри були значно завищеними. Перший повоєнний бургомістр Дрездена стверджував, що жертвами бомбардування стали принаймні 30 тисяч осіб.

 Тіла загиблих містян, приготовані до спалення. Фото: waralbum.ru

Автор першої присвяченої бомбардуванню Дрездена монографії, що вийшла 1963 р., Девід Ірвінґ заявляв: в місті загинуло принаймні 135 тисяч осіб. Щоправда, в наступних своїх публікаціях британський учений знизив цю цифру майже удвоє.

Спеціальна комісія із 13 німецьких істориків, котрі працювали на замовлення Дрезденського магістрату, в 2008 р. зробила висновок, що жертвами бомбардувань 13–15 лютого 1945 р. стали від 18 до 25 тисяч осіб.

Унаслідок бомбардування Дрездена всуціль було зруйновано понад 6,5 кв. км міської території, зокрема весь історичний центр міста. Для порівняння можна зауважити, що протягом усіх років війни Люфтваффе змогли зруйнувати лише близько 2,4 кв. км Лондона.

 Розбирання завалів довкола руїн собору Фрауенкірхе. Фото: waralbum.ru  

Дотепер немає однозначної оцінки того, що сталося у Дрездені сім десятиліть тому. Більшість британців та американців схильні уважати бомбардування міста цілком виправданою конкретними обставинами воєнною операцією.

Значна частина німців називає події 13–15 лютого військовим злочином. Німецькі ультраправі політики пропонують називати масовані бомбардування Німеччини в роки Другої світової війни "бомбовим Голокостом". Така пропозиція, звичайно ж, не ставить знаку рівності між нацистською Німеччиною та країнами антигітлерівської коаліції, але викликає багато запитань морального порядку.

Утім, як зауважив сучасний британський історик Фредерік Тейлор, – "Усі подібні роздуми розбиваються при зіткненні з однією важливою обставиною: у випадку перемоги Німеччини масові убивства мирного населення продовжувалися би й далі. Німеччина, на щастя для людства, війну програла. Масові убивства, котрі вчиняли не лише німці, припинилися".

P.S. Шануючи думку шанованого історика все ж варто відзначити, що він не взяв до уваги Радянського Союзу, де масові репресії та переслідування не припинялися ще майже десятиліття.

Дивіться усі матеріали за тегом "Друга світова війна"

 

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».

Україна без Києва. Про що домовлялись у Парижі навесні 1920 року?

У Парижі Україні планували зберегти незалежність, але намалювали нові кордони. Без Києва, Лівобережжя, Сходу та Заходу.

Крізь бурю та сніг. Перший Зимовий похід Армії УНР

У перших числах грудня 1919 року Армія УНР налічувала близько 10 тисяч осіб. З них боєздатними були біля 2 тисяч. Керівництво проводило нараду за нарадою у пошуках виходу з ситуації. Вирішили йти у запілля окупантів. Так почався Перший Зимовий похід.

Львів. 1918. Єврейський погром

Наприкінці листопада 1918 року світ отримав страшні відомості зі Львова: європейські та американські видання писали про жорстоку розправу над тутешніми євреями, яких впродовж двох діб, одразу після відступу з міста українського війська, безжалісно грабували, палили, мордували і вбивали.