Українська правда
Історична правда

Свастики українського скаутинґу – Пласту

14.04.2018 _ Юрій Юзич
Версія для друку
Северин Левицький та Андрей Шептицький

Якось юнаком відвідував із мамою ще радянський ЖЕК у Львові. Здивувався, побачивши там фотоекспозицію під умовною назвою «фашистська уніатська церква». Як головний доказ «співпраці» УГКЦ виділялась світлина Андрея Шептицького із свастикою на грудях.

Зізнаюсь, був у легкому шоці: як це митрополит міг співпрацювати із окупантами?

Вже навчаючись на історичному факультеті дізнався, що став жертвою типового історичного фейку. Коли з цілком реальної світлини, яка поміщується у певний контекст, кардинально спотворюється її суть. Як виявилось, на світлині була відзнака вдячності, яку український скаутинґ вручав своїм добродіям (жертводавцям). А свастика в ті части була типовим скаутським відзначенням по всьому світу.

Після університету зустрівся ще із одним фейком щодо цієї ж пластової свастики. Цього разу польським… Через три роки після заборони поляками Пласту в Галичині, у результаті чого пластуни масово взялись за розвиток ОУН, краківський щоденник "Ilustrowany Kuryer Codzienny" (25.05.1933) розмістив цю ж відзнаку, як "аргумент" зв’язків українського визвольного руху з німецьким нацизмом:

 "Нове обличчя ОУН. Під час обшуку в одного з членів ОУН у Львові знайдено металеву відзнаку Пласту. Відзнака представлена як гітлерівська свастика, на якій вміщена скаутська лілейка, в яку вплетено український тризуб. Технічне виконання, різьблена закрутка на зворотному боці та заводське тиснення свідчать, що ця відзнака виготовлена масово"

Цього разу я вже щиро посміявся. Адже і самі поляки використовували аналогічну символіку для своїх відзначень. Так, наприклад, у 1921 році у Львові свастику вдячності отримала дружина основоположника польського скаутинґу (гарцерства) – Ольга Малковська.

Польська свастика вдячності для Ольги Малковської, 1921 рік

Свастика не лише в польській тогочасній символіці, але і конкретно в гарцерстві, була цілком у пошані.

Про це свідчить, наприклад, використання поляками свастики під час світового скаутського джемборі в Англії 1929 року на своєму тотемі. Створеного, до речі, за мотивами Збручанського ідола і до якого українська група джебморі мала окремі претензії за викрадення нашої історичної спадщини поляками.

Згодом керівник польської делегації, коли вимушено емігрував з радянської Польщі, вибачився перед українцями.

 Тотем на світовому скаутському джемборі в Англії, 1929 рік

Від польського закиду верховний отаман – на той час вже таємного Пласту – Северин Левицький публічно віджартувався в українському львівському щоденнику "Діло":

"Боятися тільки треба, щоби ще й доісторичні печери прикрашені тут і там доісторичним знаком свастики, не угітлєризував "Il[ustrowany] К[uryer] Codz[ienny]", бо ж відомо, що походження свастики дуже давнє. З нав’язування зв’язків з романтичними доісторичними часами дісталась вона до пластових орґанізацій західноєвропейських, а потім і до нашої".

У тоталітарній радянській імперії такі відповіді не проходили... При арешті одного з організаторів російського скаутингу в Одесі білоруса Бориса Солоневича знайшли срібну скаутську свастику, яку йому подарував Олег Пантюхов.

Нагороду потрактовано "фашистською" і безпосередньо рішенням Колегії ОДПУ юнака засуджено на 5 років до Соловків.

 Основоположник російського скаутингу (юних розвідників) Олег Патнюхов – уродженець Києва, нащадок по батьковій лінії чернігівського козацтва. Носив скаутську свастику вдячності поруч із георгієвським хрестом. 1930 рік

У 1925 році при обшуку у Олександра Гусалова знайшли світлину скаутів, на якій один із лідерів мав срібну скаутську свастику. Цього було достатньо для арешту "за фашизм" усієї сім’ї. Батько і старший брат загинули на Біломорканалі, а юнака після допитів на Луб’янці, як неповнолітнього, відпустили.

Свастика – відзнака вдячності скаутів

Дослідники вважають, що свастика прийшла в скаутинґ з Індії під впливом співця британського імперіалізму Редьярда Кіплінга, який там народився. Він був близьким приятелем основоположника світового скаутинґу британського генерала Бейден Поуела (Бі-Пі). І познайомились вони теж в Індії, де свастика була тоді і досі є побутовим явищем.

 Кіплінг (стоїть праворуч) і Бі-Пі (сидить ліворуч)

Кіплінг десятки років, починаючи ще з XIX століття, використовував свастику як екслібрис на своїх виданнях. А коли зайнявся популяризацією скаутингу, то і сам став скаутом.

Бі-Пі, коли готував посібник для організації виховної роботи з дітьми (у Пласті – новаки), запозичив у Кіплінга легенду відповідної програми із "Книги джунглів".

 Екслібрис Кіплінга

Тому не дивно, що коли Бі-Пі опублікував свою основоположну книгу "Пластування для хлопців" (Scouting for Boys; перше видання 1908 рік), то запропонував в ній використовувати свастику, яку Кіплінг називав словом "fylfot", як скаутський символ вдячності.

Цей абзац зник у чергових виданнях книги у другій половині 1930-х років і відсутній в українському перекладі книги.

 "Відзнака вдячності – поєднання свастики з накладеною поверху лілейкою. Будь-який скаут, незалежно від його ступеня, може надати цю відзнаку всім, хто робить для скаутів добрі вчинки, за умови, що він спочатку отримав схвалення від своєї місцевої організації або провідника. Відзнака надає право відзначеному користуватися послугами будь-яких скаутів у будь-який час, але не встановлює членство".

Збереглось багато варіантів цих перших саморобних відзнак вдячності, зокрема ось ця срібна.

Стандарт саморобних відзнак виявився поганою практикою, тому в 1911 році штаб-квартира бой-скаутів виготовила заводську партію. Це була звичайна свастика з маленькою петлею, за яку її можна було кріпити до одягу з допомогою маленької булавки.

Однак майже одразу довелось централізовано виготовляти більшу кількість нових свастик. До них вперше додано скаутську лілію, більш відому під французькою назвою "fleur-de-lis" (ці нові відзнаки були в бронзі, сріблі і золоті).

 Золота свастика, 1912-1913 років

 Золота свастика (зворот), 1912-1913

 До свастики додавалась також і грамота, як ось ця (колеція Kelvin Holford)


У книзі "What Scouts Can Do: More Yarns" (1921) Бі-Пі окремий сьомий розділ так і назвав – "The Swastika".

Згадав, що цей символ в Британії використовувався ще у 1366 році під назвою Fylfot. Що свастика зустрічалась в різні часи у майже всіх частинах світу: у давній Греції, Індії, в індіанців Північної Америки та в Перу. Насамкінець пояснив, що зараз це символ світового скаутського братерства і скаути мають з особливою повагою допомагати власникам цієї відзнаки вдячності.

На їх вимогу після 1922 року проведено ребрендинг лілії: а) тепер мала нагадувати стрілку середньовічного компаса; б) додано дві п’ятикутні зірки, кожен кут якої символізував одну з 10 точок закону скаута.

Таким чином змінилась і британська свастика вдячності.У 1920-х роках скаутський рух поширився в більшості країн світу і перевалив за 1 000 000 членів. Виникла світова організація, у якій багатьом французам дуже не подобалось, що відзнака нового руху асоціювалась із поваленою у них королівською владою (бурбонською лілією) та однією діючою політичною силою.

 Британська заводська (серійна) свастика вдячності, 1920-ті роки. Була трьох видів – латунна, срібна і золота. До відзнаки традиційно додавалась грамота (у даному випадку записка основоположника скаутинґу – Роберта Бейден Поуела)

За британськими взірцями свої свастики вдячності у 1920-х роках запроваджували і національні скаутські організації, які не входили до британської імперії. Ось, наприклад, свастики вдячності естонських (зустрічається також варіант із кільцем для підвішування на одязі) та латвійських скаутів.

 Естонська свастика скаутів

 Естонська свастика скаутів (зворот)

 Латвійська свастика вдячності

Латвійська свастика вдячності 

Бой-скаути Америки (США) позиціонувались дещо окремішньо від британського скаутинґу. Свастики вдячності у них не було, але була відзнака, яку носили члени Національної виконавчої ради у 1910-1919 рр. Зважаючи на "акціонерний" підхід у формуванні руху бой-скаутів США, можливо, вважалось, що до ради входять найбільш шановані громадяни.

Відзнака Національної виконавчої ради BSA 

Медаль (відзнака) за заслуги
у Великобританії та колоніях, у інших країнах світу

У 1924 році вийшло перше, оновлене після I-ої світової війни, видання основоположного посібника Бі-Пі "Пластування для хлопців". У ньому, окрім відзнаки вдячності для прихильників скаутинґу, запроваджувалась додатково медаль за заслуги (Medal of Merit) для нагородження скаутів. Відзнаки зображались ще з французькою лілією – "fleur-de-lis" – накладеною на свастику.

Було три версії цієї медалі. Ось ця із червоно-жовтою стрічкою, є, наймовірніше, другою версією. Бо, судячи із лілеї у формі стрілки компаса, виготовлена була вже із врахуванням зауважень французів та за новим "бренд-буком" скаутинґу.

 Припускають, що на цьому фото - саме ця Медаль за заслуги

У 1928 році Бі-Пі запровадив для Великобританії та колоній медаль за заслуги із зеленою шовковою стрічкою. Її можна зустріти у скаутських музеях та приватних колекціях не лише Англії чи Шотландії, але і в ряді тепер незалежних країн, зокрема у Канаді, Індії та Австралії. Нею нагороджували до середини 1930-х років, коли свастика стала офіційним символом Німеччини.

 Старий і новий дизайн британської скаутської медалі за заслуги. Власники могли замінити стару медаль на нову, а могли продовжувати використовувати стару.

  Старий і новий дизайн британської скаутської медалі за заслуги (зворот).

За британським взірцем свої свастики за заслуги позапроваджували і скаутські організації поза британською імперією. Це було зроблено у щонайменше чотирьох європейських країнах: Чехословаччині, Литві, Фінляндії та Франції.

Чехословацький "Юнак" запровадив свастику заслуги не пізніше 1923 року – в цьому році її отримав один з організаторів Пласту у Закарпатті Йосип Пешек. Було три варіанти: в бронзі, сріблі і золоті (всі на зеленій стяжці).

Бронзова і срібна свастики чехословацького "Юнака", якими відзначено пластуна Леоніда Бачинського у 1926 і 1927 роках. Зберігаються в пластовому музеї у США.

 

Оскільки Закарпаття входило у той час до Чехословаччини, то місцевий український скаутинг (Пласт) був структурною частиною "Юнака". Але водночас організаційно підпорядковувався і Верховній пластовій команді у Львові.

Тому чехословацьку свастику отримало щонайменше три організатори закарпатського Пласту: Андрій Алиськевич (в сріблі), Корнило Заклинський і Леонід Бачинський.

Педагог Андрій Алиськевич – українець, який у 1925 році отримав першу скаутську свастику

Литовські скаути запровадили свастику заслуги у 1925 році. Було два її варіанти – Орден білої свастики (1925-1928) із жовтою стрічкою та двома чорними полосами по краях, а також Орден свастики (1928-1940). Щонайменше 6 осіб отримали цю свастику і для кожного вона виготовлялась окремо.

Орден білої свастики

 Орден свастики

Представлений на ілюстрації варіант свастики фінських скаутів має на звороті порядковий номер число 181, тобто було масове виробництво і чітка нумерація виданих відзнак.

Після другої світової війни фіни, як і британці, замінили дизайн цієї відзнаки. Хоч на прапорі військово-повітряних сил Фінляндії і до сих пір красується свастика.

 Свастика фінських скаутів

Фінська відзнака заслуги, 1958 рік

Вищою нагородою скаутів Латвії був орден Білої Лілії із червоною вогняною свастикою в центрі (відомий також варіант без емалі). Згодом свастику в центрі теж було замінено на латвійську скаутську лілію.

 Орден Білої Лілії. У англомовному сегменті інтернету цей малюнок із латвійською свастикою помилково подається, як французька відзнака

Орден Білої Лілії 

  Малюнок цікавий теж тим, що тут зображена ще російська еміграційна скаутська свастика з Святим Юрієм (Георгієм Побідоносцем) в центрі замість лілії


Французькі католицькі скаути, починаючи із 1917 року, дотепер використовують так званий єрусалимський хрест, дуже близький до свастики. Все ж щонайменше одна із скаутських організації Франції, де від початків паралельно діяли десятки організацій, мала і свою відзнаку зі свастикою. У даному випадку мова йде про протестантську EUF (Éclaireurs unionistes de France).

 Французька свастика EUF

Пластова свастика вдячності
(для Добродіїв Пласту)

Перше рішення "Про добродіїв Пласту" Верховна пластова рада у Львові ухвалила 13 жовтня 1922 року.

У тому ж році один із організаторів закарпатського Пласту Леонід Бачинський отримав доручення виготовити проект пластової свастики:

"Мав це бути металевий хрест я хотів сполучити символічне пов'язання Карпатської України з Галичиною".

Проект пластового відзначення у формі свастики розробляв також і Омелян Тарнавський (старший син відомого генерала і командарма УГА)

 Проекти пластової свастики, виконані Омеляном Тарнавським у 1922-1924 років


О.Тарнавський був референтом діяльності Верховної пластової команди (ВПК) і добре орієнтувався у світовому скаутському русі. Контактував із українськими скаутськими лідерами Наддніпрянщині, які вийшли з російського скаутингу.

А у 1925 році відвідав Латвію та Естонію і встановив контакти з місцевими скаутськими організаціями. Дивним чином українська свастика вдячності сильно нагадує вище проілюстровані свастики цих двох балтійських держав, а не основоположну британську.

 Омелян Тарнавський

У червні 1926 року ВПК прийняла проект старшого пластуна Івана Сеніва щодо системи пластових відзначень, який передбачав і відзнаку вдячності.

Рішення включало і формулювання, яке окреслювало вигляд майбутньої пластової свастики подяки:

"Непластунам за заслуги для Пласту буде надавати ВПК на внесення куріня білу свастику з довільного матеріялу".

 

 Пластова свастика вдячності, 1926-1930 років. Світлина історика Ореста Круковського

 

А вже 1 вересня 1926 року ВПК проінформувала в своєму обіжнику про надання перших чотирьох титулів добродіїв Пласту, окремо зазначаючи "з правом ношення відповідної відзнаки".

Першим відзначеним став о. мітрат Тит Войнаровський – керівник фінансово-господарських справ УГКЦ, зусиллями якого влітку цього року Пласт отримав свою першу (згодом легендарну) таборову оселю під назвою "Сокіл".

Два роки перед цим, коли побачив, в якій стайні таборували пластуни в Карпатах, розплакався і пообіцяв, що пластуни матимуть нормальну оселю.

 Тит Войнаровський (в центрі) освячує першу пластову таборову оселю, серпень 1926 року. Перші два будинки цього літа зводив і Роман Шухевич, а в їх посвяченні брав участь теж пластун-розвідувач Степан Бандера

Порядок використання відзнаки Добродіїв Пласту ВПК прийняло 27 травня 1927 року:

"Відзнака вдячности є одна: свастика. Вона може бути з довільного матеріялу (відповідно до заслуг).." Далі рішення дублювало настанови Бі-Пі: "Відзначена свастикою одиниця має право жадати помочі від кождого пластуна. Коли пластун побачить когось з свастикою, повинен приступити до нього та запитати, чи може йому чимсь служити".

Коли у вересні 1927 року ВПК вирішила іменувати нових добродіїв Пласту, то А.Алиськевич (який вже мав чеську свастику) отримав право "ношеня срібної одзнаки", як про це інформувала закарпатська преса.

 Справжня пластова свастика вдячності ("бронзова" відзнака, поширена в інтернеті і серед колекціонерів, є сучасною копією). Розмір: 35х35 мм. На звороті (закрутці) вибито: "№". Місце зберігання: НМІУ, інв. №.1692. Світлина фалериста Степана Пахолка

У грудні 1927 року в оновленому "Правильнику однострою", який упорядкував майбутній лікар УПА Василь Кархут, з’явилось перше публічне зображення пластових свастик. Автором цих зображень (розвернених у протилежний бік у порівнянні з рекомендаціями Бі-Пі) був Антін Малюца – пластун, який в той час навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського.

 Перше публічне зображення пластових свастик: вдячності (внизу) і заслуги (вгорі)

Правильник однострою фіксував, що: "Особи з[-]поза пласту носять: Свастику вдячности. На темно-зеленій стрічці, на лівій кляпі убрання (гл. рис. ч: 26)". Важливо підкреслити, що правильник прописував темно-зелену стрічку, як і у чеського "Юнака", яка однак ніколи не стала реальністю в Пласті (на відомих світлинах чи збережених відзнаках подяки немає навіть вушка для такої стрічки).

 Чотири добродії із своїми свастиками вдячності Пласту на одній світлині, Дрогобич, червень 1929 року. Зліва: проф. Володимир Кузьмович, пластуни Тарас Дурбак і Марія Охримович, верховний отаман Пласту Северин Левицький, кошовий Пласту в Дрогобичі П.Веприк, адвокат Др. Володимир Ільницький, др. Микола Терлецький, о. Степан Венгринович. Світлину надав фалерист Степан Пахолко

Загалом титул Добродія Пласту до моменту заборони його поляками у вересні 1930 року отримали 30 осіб: 6 священників, 5 лікарів і 5 підприємців, 4 адвокати, 4 директори гімназій і 4 громадські активісти.

Пластову свастику отримав основоположник і лідер чеського скаутингу Антоній Свойсік, а також Вільгельм Тройтлєр – провідник офіційної делегації Deutscher Pfadfinderbund (DPB), яка у 1929 році відвідала пластові табори в Карпатах (ця найпотужніша скаутська організація Німеччини, прийнята у тому ж році в світовий скаутський союз, була розпущена нацистами у 1933 р.).

 Митрополит Андрей Шептицький отримує пластову свастику вдячності. Пластовий табір "Сокіл" у Карпатах, 21 серпня 1930 року

У 1930-х роках додалось ще 3 добродії Пласту: у 1932 році "Почесним членом" став ґенерал В. Клєцанда, заступник голови чехословацького "Юнака", а в грудні 1932 року святковий з’їзд еміграційного Пласту іменував "членами добродіями" проф. Роберта Лісовського та голову тогочасного Пластприяту др. Н.Білика "за їх велику матеріяльну поміч" для пластового руху.

У 1945-1948 роках добродіями стали ще 32 особи. Відтак у США було іменовано ще 5 добродіїв (д-р Кость Киселівіський, інж. Орест Клюфас, п. Володимир Сушків, інж. Роман Барановський та інж. Богдан Турко). Загалом за всю історію Пласту було іменовано щонайменше 65 добродіїв, але свастики вдячності могли отримати лише перші 30 з них.

Свастика заслуги для членів Пласту

Свастику, як відзначення для активних членів скаутингу, запропонував у 1924 році Бі-Пі в своїй нововиданій книзі. А вже 27 травня 1927 року її запроваджено в Пласті, як найвище відзначення за пластову працю (заслуги).

Водночас ця свастика не була найвищим відзначенням. Бо паралельно в Пласті впроваджувався "Срібний Архангел Михаїл", який на практиці реалізований того ж року у формі "Золотого пластового хреста" (згодом його посмертно отримали і Р.Шухевич та О.Гасин).

Свастика заслуги (із порядковим числом "3" на звороті) та Золотий пластовий хрест полковника Армії УНР Івана Чмоли. Поруч із іменною відзнакою члена Ради "Січових Стрільців" та комбатанським хрестом УГА. Відзнаки зберігаються у родини Чмоли в США. Світлина Святослава Липовецького

Свастику заслуги мали право отримувати пластові провідники, пластуни/ки і новики/ачки. Носити її потрібно було на синій стрічці (4 см шириною, 6½ висотою і закінченім трикутником висотою 1½ см). Рішення про запровадження свастики заслуги перебачало, що "давне І-ше відз. за рівне зі "свастикою заслуги"".

 Свастика заслуги Леоніда Бачинського із "неправильниковою" синьо-жовтою стяжкою (мала б бути цілком синьою). Відзнака зберігається у пластовому музеї в США

Перші 1-ші пластові відзначення надано ще у 1917 році у формі відповідних записів у "Золоту книгу" 1-го пластового полку імені П.Сагайдачного. Отримали його тоді Михайло Пежанський (якраз став тоді полковником цього полку) і Орест Кулик (випускник гімназії), який невдовзі пропав без вісти в УГА або Армії УНР у Наддніпрянщині. Це відзначення надавалось за "заснування нових пл[астових] полків, взірцеве їх ведення і піддержування пластового духа в тяжких обставинах".

Правильник про "Пластовий однострій і пластові відзнаки", укладений Яремою Веселовським і затверджений верховною пластовою владою у грудні 1921 року, передбачав, що:

"Відзнаку означаючу вписання в Золоту книгу" можна носити "на лівій кишені пл. сорочки в віддаленні 1 ½ цм. по нижче клапи".

Передбачалось, що цю відзнаку мала передавати ВПК через своїх представників на підставі спеціальної посвідки від команди полку, до якого належав пластун.

 До лютого 1930 року відзначені свастикою заслуги отримували лише приблизно таку грамоту-посвідку про здобуте 1-ше пластове відзначення. ЦДІАЛ. – Ф. 389. – Оп. 1. Спр. 62.

У грудні 1927 у звіті реферату діяльності ВПК (субреферат одностроїв і відзначень вів Володимир Масюк) вперше прояснено символіку свастики заслуги: "На знак лучности нашого Уладу з пл. Уладом Закарпатської України принято спільну відзнаку відзначення "свастики заслуги"".

"Свастика Заслуги" із порядковим числом "18" на звороті. Розмір: 36х36 мм. Світлина надана фалеристом Степаном Пахолком

Надавалась свастика заслуги за: а) незвичайно цінну працю в користь Пласту; б) заснування нових куренів, взірцеве їх ведення і підтримування пластового духу у важких умовах; в) ведення вищих пластових діловодств. Так, наприклад, влітку 1929 за перемогу в конкурсі кращого пластового куреня року це відзначення отримав курінний 20-го куреня ім. П.Орлика в Рогатині – Петро Олійник, майбутній в.о. командира УПА-Північ.

Лише 30 листопада 1928 року ВПК вирішила доручити своєму секретарю Тарасу Дурбаку занятись "виготовлюванням всяких відзнак, вдячності чи заслуги" (тобто до цього часу виготовлених в металі відзнак у Пласті ще не було).

Л.Бачинський згадував (у 1969 р.), що для оформлення свастики заслуги ВПК прийняла дизайн, який спроектував Йосип Бокшай – відомий український живописець із Закарпаття. Відзнаку, за твердженням Бачинського, виготовлено в Празі, в кількості 200 штук, які були переслані до Львова. Однак протокольні записки ВПК у Львові від 17 січня 1930 року свідчать про в чотири рази меншу цифру: "вже наспіло 50 хрестів свастики заслуги".

У лютому 1930 року Обіжник ВПК ч.13/19 подав спеціальне повідомлення: "…можна вже одержати металеву відзнаку "Свастики заслуги", виконану по затведженому ВПК-дою взірці". Уточнялось, що "Відзнака виконана в комбінації бронзу й емальї", а "Ціна одної штуки відзнаки разом з синенькою ленточкою [–] десять золотих". Як і проектував правильник, відзначені двічі мали отримувати свастику на ленточці.

 Володимир Мурський, 1898 р.н., поруч із комбатантським хрестом УГА на пластовому однострої носив свастику заслуги (із стрічкою того ж таки хреста УГА). Літо 1930 року

Офіціоз Пласту розмістив розгорнуту статтю майбутнього священника Романа Монцібовича про свастику із її світлиною, авторства одного з творців українського фотомистецтва Юліана Дороша.

Пояснювалось, що у "svastіca" звичайно "гачики" повернуті у праву сторону, а коли у протилежний напрямок, то цей знак називається "sauvastica" (ймовірно саме тому пластова відзнака в металі відрізняється від проекту, опублікованому у 1927 р.).

Скоб у небі і ведмідь у підніжжі трактувався, як "символ лучности галицькій і закарпатських земель України". Стаття деталізувала загальні пояснення Бі-Пі щодо свастики з припущенням, що цей знак має ведичне походження. У висновках теж зазначалось: "свастика в римських катакомбах мала пригадувати хрест Спасителя". І далі "…її в перших віках христіянства уживано більше ніж властивого хреста".

 У жодному з пластових текстів щодо пояснення свастики не згадується українське походження цього символу, хоч вона і використовувалась в тогочасному побуті. Світлина із підписом "Тіпи Запорожців. Бунчужний Н-." із часопису інтернованих вояків Армії УНР "Запорожець" (Вадовиці) за 1921 рік

Після заборони Пласту поляками в Галичині у 1930 році свастику отримало ще троє пластунів в еміграції. У 1936 році святковий загальний з’їзд з нагоди 25-ліття Пласту ухвалив відзначити свастикою вдячності проф. Роберта Лісовського, Євгена Кульчицького, а також Михайла Сороку – майбутнього легендарного провідника українських політв’язнів радянських концтаборів.

Роберт Лісовський – автор відзнаки ОУН (тризуб з мечем), дизайну відзнаки Пласту (з 1950 року) та сього-жовтого логотипу авіакомпанії "Lufthansa" (за свідченнями дочки – переміг у конкурсі і передав авторське право). Він єдиний з пластунів отримав свастику заслуги і титул добродія Пласту, який дозволяв носити теж і свастику вдячності

У діаспорі не збереглись дані про відзначення пластунів під час періоду таємного Пласту (1930-1944). Однак, згідно з дослідженнями фалериста Степана Пахолка, з того періоду відома принаймні одна відзнака виготовлена вручну. У 1941 році її зроблено з нагоди 30-ліття Пласту та 25-ліття битви на горі Лисоня для адвоката Володимира Бемка – колишнього сотника УГА, який допомагав створити 24-ий пластовий курінь в Бережанах.

"Свастика Заслуги" із металу білого кольору та накладкою жовтого кольору. На звороті вибито азбукою Морзе літерами "С", "К", "О", "Б" (монограма пластового гасла "Сильно, Красно, Обережно, Бистро!"), клеймом "24" та виграфіруваними ініціалами "В.Б". Розмір: 36х36 мм. Місце зберігання: приватна збірка О.М.

Обернена свастика використовувалась теж і британськими скаутами, як ось ця на світлині, виготовлена масовим тиражем

Після другої світової війни, на З’їзді Союзу українських пластунів в Німеччині (Цуффенгавзен, 17 квітня 1949 р.) Верховний отаман С.Левицький іменував свастикою заслуги за пластову працю на еміграції ще 4 осіб.

Згодом він зафіксує, що у 1945-1951 роках Головним Комендантом пластунів і пластунок надано ще 50 перших пластових відзначень, які, правда, не називали свастикою. А у 1951-1958 роках крайові пластові старшини в різних країнах відзначать першим пластовим відзначенням ще 31 особу.

 "Свастики заслуги", як кольорова ілюстрація до проекту Правильника пластового однострою кінця 1940-х років. В тексті проекту зазначалось, що носиться "на синій ленточці з жовтими пасочками (ленточка УСС – на основі окремого дозволу товариства Молода громада у Львові)". Тобто планувалась, що на "планці" ця відзнака пластуна/ки буде ідентична комбатантському "Галицькому хресту" вояків УГА, запровадженому у 1928 році

Загалом до 1950-х років надано щонайменше 206 перших пластових відзначень, які у 1927-1949 роках вважались свастикою заслуги. Опісля це відзначення розділили – повнолітні члени організації почали отримувати замість свастики відзнаку Св. Юрія, а юнацтво у 1955 році отримало круглий значок із символом дубового листка.

У 1961 році Начальний пластун С.Левицький та Голова головної пластової булави Осип Бойчук взаємно погодили думку, що потрібно виготовити "свастику заслуги" за існуючим оригінальним зразком 1927 року і надати право носити її всім, хто його отримав.

Однак, як зазначив Л.Бачинський, "Бажання репродукувати це відзначення в США й Канаді не можна було здійснити", оскільки нацистська Німеччина дискредитувала свастику.

Читайте також:



Юрій Юзич
Історик, голова Крайової ревізійної комісії "Пласту - НСОУ", випускник історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.

Теми: Пласт, фалеристика, нагороди, Україна, УПА, УГА, УНР, США, ХХ сторіччя




Колаборація по-польськи

23.04.2018 _ Юрій Рудницький
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter