Спецпроект

Шампанське, сир та ікра. Що їли на застіллі нацисти й комуністи в 1940 році

Процес переселення німецького населення до Райху мав відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. Щоб це здійснити, делегації комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу.

Офіцер Вермахту та комісар Червоної армії за святковим столом. Брест, 1939 рік

Після підписання 23 серпня 1939 року договору про дружбу та ненапад ("пакт Молотова—Ріббентропа") настав "медовий місяць" у стосунках між СРСР та Третім Райхом.

Обидві країни поділили Східну Європу, встановили спільний кордон і налагодили економічну співпрацю. Співпрацювали нацисти з комуністами й в інших сферах.

28 вересня 1939 року міністри закордонних справ Молотов і Ріббентроп підписали "Довірочний протокол", згідно з яким "уряд СРСР не перешкоджатиме німецьким громадянам та інших особам німецького походження, які проживають у сферах його інтересів, якщо вони матимуть бажання переселитися в Німеччину або у сфери німецьких інтересів".

 З фондів Галузевого державного архіву СБУ

Тобто, в Протоколі йшлося про переселення німців з країн Балтії, Західної Білорусії, Волині, Галичини, Буковини (північної та південної), Добруджі до Німеччини. Радянська сторона домагалася переселення українсько-білоруського населення з територій, окупованих Гітлером.

Процес переселення повинен був відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. 20 жовтня 1939 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило склад і повноваження радянської делегації Комісії. Її очолював Максим Литвинов із Народного комісаріату закордонних справ СРСР.

Тож протягом 1939—1940 років балтійські держави залишило біля 120 тис. німців, Волинь і Галичину — біля 128 тис., Північну Буковину 43—44 тис., Бессарабію — майже 107 тис.

Щоб це здійснити, делегації Радянсько-німецької мішаної комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу. До смертоносного зіткнення колишніх союзників залишалося ще півтора року. А поки — горілка, шампанське, сир та ікра…

 

--------

Голові РНК УРСР

тов. Корнійцю

Згідно з вашим проханням, направляю список продуктів, потрібних мішаній комісії з евакуації німецького населення.

Додаток: список.

Заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР

Горлинський

5 січня 1940 р.

м. Київ

СПИСОК

продуктів для мішаної комісії з евакуації німецького населення

(на 315 чол.)

Сардинки – 2000 коробок

Шпроти – 1000 –"–

Сир голландський – 500 кг

Сир швейцарський – 600 кг

Ковбаси сухої – 300 кг

Ковбаси напівсухої – 300 кг

Шинки – 400 кг

Ікри кетової – 200 кг

Зернистої ікри – 300 кг

Балику – 150 кг

Сьомга – 400 кг

Оселедець – 500 кг

Консервів різних – 2000 коробок

Горілка – 800 літрів

Сов[єтське] шампанське – 600 пляшок

Вино різне – 2000 –"–

Скумбрія – 500 кг

Сосиски мисливські – 100 кг

Цукерок хороших /на розсуд/

Папіроси.

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села