Спецпроект

Шампанське, сир та ікра. Що їли на застіллі нацисти й комуністи в 1940 році

Процес переселення німецького населення до Райху мав відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. Щоб це здійснити, делегації комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу.

Офіцер Вермахту та комісар Червоної армії за святковим столом. Брест, 1939 рік

Після підписання 23 серпня 1939 року договору про дружбу та ненапад ("пакт Молотова—Ріббентропа") настав "медовий місяць" у стосунках між СРСР та Третім Райхом.

Обидві країни поділили Східну Європу, встановили спільний кордон і налагодили економічну співпрацю. Співпрацювали нацисти з комуністами й в інших сферах.

28 вересня 1939 року міністри закордонних справ Молотов і Ріббентроп підписали "Довірочний протокол", згідно з яким "уряд СРСР не перешкоджатиме німецьким громадянам та інших особам німецького походження, які проживають у сферах його інтересів, якщо вони матимуть бажання переселитися в Німеччину або у сфери німецьких інтересів".

 З фондів Галузевого державного архіву СБУ

Тобто, в Протоколі йшлося про переселення німців з країн Балтії, Західної Білорусії, Волині, Галичини, Буковини (північної та південної), Добруджі до Німеччини. Радянська сторона домагалася переселення українсько-білоруського населення з територій, окупованих Гітлером.

Процес переселення повинен був відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. 20 жовтня 1939 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило склад і повноваження радянської делегації Комісії. Її очолював Максим Литвинов із Народного комісаріату закордонних справ СРСР.

Тож протягом 1939—1940 років балтійські держави залишило біля 120 тис. німців, Волинь і Галичину — біля 128 тис., Північну Буковину 43—44 тис., Бессарабію — майже 107 тис.

Щоб це здійснити, делегації Радянсько-німецької мішаної комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу. До смертоносного зіткнення колишніх союзників залишалося ще півтора року. А поки — горілка, шампанське, сир та ікра…

 

--------

Голові РНК УРСР

тов. Корнійцю

Згідно з вашим проханням, направляю список продуктів, потрібних мішаній комісії з евакуації німецького населення.

Додаток: список.

Заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР

Горлинський

5 січня 1940 р.

м. Київ

СПИСОК

продуктів для мішаної комісії з евакуації німецького населення

(на 315 чол.)

Сардинки – 2000 коробок

Шпроти – 1000 –"–

Сир голландський – 500 кг

Сир швейцарський – 600 кг

Ковбаси сухої – 300 кг

Ковбаси напівсухої – 300 кг

Шинки – 400 кг

Ікри кетової – 200 кг

Зернистої ікри – 300 кг

Балику – 150 кг

Сьомга – 400 кг

Оселедець – 500 кг

Консервів різних – 2000 коробок

Горілка – 800 літрів

Сов[єтське] шампанське – 600 пляшок

Вино різне – 2000 –"–

Скумбрія – 500 кг

Сосиски мисливські – 100 кг

Цукерок хороших /на розсуд/

Папіроси.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.