21 цитата від Головного Отамана

Симона Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. Ми відібрали 21 цитату з його промов, листів, наказів та статей.

Картина, виконана українським художником Артуром Орленовим

Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. Нашої - так само. Кров'ю чужою і своєю. Ворожою і рідною. …

Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відограватиме ролю непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого.

Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло - Незалежна Держава Українська перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну плодючу землю з її несчисленними багатствами не для потреб третього, або другого з половиною, чи якого іншого інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу.

Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

Наша вірність тим ідеям, за які голови поклали незабутні лицарі оружної боротьби за українську державність з часів 1917 - 1920 рр., буде найкращою пошаною до світлої пам'яті їх, до великого чину їхнього життя.

Пам'яті полеглих за державність // Тризуб, 22 січня 1926 р., Ч. 14.

Московщина уміє різні фарби для утисків над нами прибирати: коли треба, то вона робиться "червоною", а коли того вимагає справа, то "білою".

Петлюра С. Московська воша. – Париж, 1966. 

Якими б успішними в майбутньому не були наші здобутки та досягнення в площині політичної боротьби, все ідею нашої державної незалежності «по руках і ногах» буде в'язати залежність в площині церковній, вгашаючи і підтинаючи самостійницькі змагання нашого народу. Нація, що прагне до власного державного життя, не може помиритися з такою залежністю.

Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. - Харків, 1992. -С. 144.

Я думаю, що українська автокефальна Церква головою своїм повинна мати власного патріарха як цілком логічне завершення її ієрархічної архітектоніки і еволюції нашої національної думки, нашої національної церковної ідеології. Український патріарх - рівний патріархові московському - це річ, потреба якої вимагається інтересами української Церкви та своєчасною оцінкою тих небезпек, що загрожувати будуть, - я це передбачаю, - в її натуральному розвитку.

Петлюра С. Народе український. Вибрані статті, листи, документи. - Харків, 1992. -С. 146.

Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія. Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці (Північні Штати) та Франції. Справу поділу Росії треба поставити як справу покою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реально-матеріальної вигоди держав.

Петлюра С. З листа до прем'єра А. Лівицького від 14 травня 1922 р. // Симон Петлюра та його родина / Упор. Михальчук В.-К., 1996. – С. 68.

Службовий проїзний квиток Симона Петлюри
Службовий проїзний квиток Симона Петлюри

Для успішної війни треба, щоб найвища влада в краю мала все, чим можна воювати.

Петлюра С. Московська воша. – Париж, 1966. - С. 33.

Український народ охоче переймає, що кращого у других, має великий позив до культури, просвіти і організації, і здатний в короткий час зробити те, що іншим треба значно більш часу.

264 роки московського панування не вбили в ньому ні національного почуття, ні стремління до створення власної держави, як логічної форми, в яку вилились його давні історичні і національно-політичні ідеали. Він знає і твердо певний, що Українська Народня Республіка, як окрема держава, повинна бути і що вона буде істнувати і що ніяка сила на світі не в силі буде цієї його певности знищити. Якої б долі не судилось українському народови ще пережити, він все їдно своє право на самостійне державне життя виборе. За це говорить та певність, якої ми, Українці, в цій справі відчуваємо.

Діло, 1918, № 122.

Перше – вимагайте для частин лише те, без чого абсолютно не можливо обійтись, друге – за продаж військового майна, яко добра народнього старшин та козаків передавати військово-польовому суду, третє – покупників забракованого майна притягати до суду нарівно з продавниками і всіх, хто так чи инакше знатиме про продаж й не заявить військовій владі, притягати до суду на однакових з згаданими підставах.

Наказ Війську Української Народньої Республіки грудня 12 дня 1918 р. Ч. 36 / Головний Отаман Військ Укр. Народньої Республіки Петлюра. Начальник штабу Отаман Осецький // Нова Рада, № 241, С. 1.

Зараз Україна переживає таку хвилю, котрій мусимо віддати всі сили, енергію та, як потрібно, то й життя.

Тому всі до гурту! Всі до міцної одностайної організації, щоб і собі стати в ряди борців за щастя українського народу.

Прогаяна хвилина – то злочин проти Республіки, за котрий немає прощення.

До всіх синіх жупанів // Нова Рада. – Київ, 1919. – 5 січ. – С. 1.

Е, на них надії нема… То казна що, а не українці. Якісь вилюдки. Вони нагадують отих прикащиків, економів, об'їздчиків, що їх наставляли колись за кріпацького права пани, наставляючи таких прикащиків з кріпосних таки. Щоб вислужитися перед паном, вони знущалися над своїми людьми. Не дурно за старих часів про них говорили: «не так тії пани, як підпанки».

Петлюра С. Московська воша. – Париж, 1966. -  С. 86.

Коли знайдеться помилка, то слід направити її, коли відчується фальш чи неправда, то знайти в собі мужність визнати їх і на майбутнє уникати.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С.189.

В тій великій роботі, якої доконала українська інтелігенція в справі збудження національної свідомости українського народу… не могло не бути помилок, часом великих, часом і трагічних по своїх наслідках. Коли підходити до оцінки цих помилок, що їх допустились і вожді нашого народу і окремі партії політичні, з погляду історичного, - то їх почасти можна визнати за неминучі і непоборимі.

Не завжди вина в історичних помилках цілковито падає на окремих осіб, хоч якою б сильною, значною була їх участь в тих чи інших історичних подіях.

Окремі особи примушені діяти, пляни свої чи свого громадянства переводити, серед певних несприятливих обставин і з такими даними фінансовими, моральними, мілітарними засобами, що при всіх зусиллях їх не в стані вони бувають подолати сил супротивних.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 189.

"Московська воша" - оповідання Симона Петлюри

Ми звичку погану засвоїли од інших – плюгавити своїх визначних людей, не шанувати ні їхньої праці, ні знання ними нашої державної справи, ні самопосвяти їхньої для неї.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 190.

Українська преса політична, а так само й практика політично-громадянських угруповань позначалась в цій справі рисами тенденційного гуртківства, обмежености і сектанства.

Дуже часто замість об'єктивної оцінки своєї діяльності, наш державний діяч зустрічав з боку згаданих джерел критики повне нерозуміння своєї праці, наумисність, а то й злобу неоправдану. Ще частіш якась негативна риса чи помилка даного діяча роздувалась до неймовірних розмірів, а позитивніші, цінніші риси і заслуги його забувались.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 190.

Таких претендентів на державних діячів не можна визнати за людей, вартих довір'я громадського і права керувати політичною думкою нації або верховодити державними справами її. Зрозуміло через що: такий діяч занадто дорого коштує і нації, і її громадянству. Він, як мала дитина, грається з покладеними на нього обов'язками, не почуває одповідальности за зроблені ним легковажно вчинки і з легкою душею та серцем, як метелик якийсь, перелітає від ілюзії праці, яку ніби він провадив, до повної бездіяльности.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 191.

Було б самогубством для наших національних інтересів підживлювати оскомину таких кандидатів до дальших їхніх претенсій на верховодство державними справами. Громадянство, що безкритично потурає таким амбіціям, часто хворобливим і смішним, а для нашої гідности державної образливим, показало б тільки, що воно не доросло до власної держави, бо не вміє як слід використати своїх діячів.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 192.

Будівництво Української Держави менше усього похоже на писання книжок з красного письменства або минувшої історії чи публіцистики. Воно вимагає від державного діяча великого знання техніки будівництва, прозорливості майбутнього, уміння орієнтуватись у складних обставинах сучасного життя, як українського, так і межинароднього, почуття міри і такту, а найпаче систематичної невтомної, так званої «чорної» праці, до якої не кожен здатен.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 192.

Тільки нечесний демагог може дозволити собі говорити про те, що «Петлюра продав» Галичину, Волинь тощо. Петлюра, коли вже говорити правду, несе на собі відповідальність за історичні «гріхи» і хиби української незорганізованости, малої культурности і несприяючих обставин в житті української нації. Я зауважив, що знаю свій народ і не роблю собі ілюзій щодо його сил і підготовлености для самостійного життя. Може, Ви пригадуєте, як в 1918 р. наші селяни роззброювали наші ж військові трени-обози? Я знаю більше таких фактів. На декого вони справляють таке враження, що взагалі «з нас людей не буде» і що взагалі справа з українською державністю безнадійна.

Я так не думаю. Я вірю і впевнений, що Україна, як держава, буде.

Лист до Ю.Гуменюка // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 254-255.

У мене немає розчарування ні в нашому народі, бо він є такий, яким його зробили обставини, часом сильніші од нього, ні в його здатності до самостійного життя, бо ця здатність буде розвиватись і зміцняти його. Ситуація, в якій він опинився сьогодні не є ні вічною, ні безнадійною. Змінити її до певної міри залежить і від напруження власних сил. Треба працювати над цим всім і кожному – в міру його сил і можливостей.

Лист до Ю.Гуменюка // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С.255.

Належимо до нації, що ще тільки виборює з тяжкими жертвами і серед надзвичайно несприятливих обставин міжнароднього характеру власну для себе державу. Через те може не досить цінимо ті придбання що здобули з обсягу дійсних атрибутів державности і що становлять собою дійсні ознаки, інтегрально складові елементи поняття державности. Не маючи сьогодні території, що її окуповано ворожим урядом і його військом, ми до цього часу зберегли і свій власний уряд з верховною владою і своє військо. Уряд в межах можливого виконує свої функції, а через свої представництва (посольства і дипломатичні місії) дає наочний доказ чужоземцям організованости нашої нації і підготовлености її до самостійного порядкування власною державою. Це факт остільки великої ваги для дальшого поступу нашої справи в напрямку здобуття признання нашої суверенности чужоземцями, що його ігнорувати або недоцінювати може тільки політичний анальфабет.

Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання // Петлюра С.Вибрані твори та документи / Укл. Л.Голота. – К., 1994. - С. 195. 

Більшовиків-комуністів і инших бандитів, що роблять єврейські погроми та нищать населення, карати безпощадно і як один стати в оборону бідного змученого населення і через ваші військові суди росправлятися з бандитами негайно.

Галузевий державний архів Служби безпеки України, Спр. 74760, т.10., Арк. 5.

Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка

«Нами розчинять, а вами замісять», – промовив старий єврей невідомо до кого, крокуючи разом з іншими берестюками юдейської віри до ґетто повз хату на міському роздоріжжі.

Пастор з Майдану Ральф-Ґергард Гаска

Якщо ці події нас чомусь навчають, то ось чому: перед силою цих багатьох «маленьких» людей, які з вірою у Господа ідуть своїми дорогами, не встоять жодні тирани і диктатори, і всі самозакохані та байдужі можновладці мають боятися їх, бо не вони переможуть.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Хто вбив Галю?

Нещодавно в українському медіа-просторі з’явилася стаття Наталії Крестовської, присвячена різноманітним видам історичних фейків та методам боротьби з ними на прикладі поширених в сучасному українському суспільстві міфах.
Ще одна фейк-фольк-хісторі, що періодично набуває популярності в українському суспільстві – це «істинний» варіант широковідомої народної пісні про Галю «Їхали козаки із Дону додому».