Спецпроект

Львів. Аеропорт "Пінзель". А раптом вдасться?

У світі існує традиція давати імена аеропортам. Імені Шопена у Варшаві, Шарля де Голля - у Парижі, Бен-Гуріонам- у Тель-Авіві. То чому б відновлений Львівський аеропорт - повітряні ворота до Західної України - не назвати іменем Пінзеля?

По-перше, це просто красиво.

По-друге, ім'я великого митця, скульптора епохи бароко Івана Ґеорґа Пінзеля не повинно викликати жодних заперечень (спеціально для пана Табачніка: Пінзель помер у 1761 році і давно є класиком світового мистецтва.)

По-третє, твори Пінзеля збережені і врятовані саме у Львові і його ім'я могло б стати тим унікальним брендом, якого так бракує нашому місту. Від аеропорту його імені до цукерок і сувенірних янголів Пінзеля.

По-четверте, з огляду на дивовижну і таємничу біографію цього скульптора, одразу у кількох країн є велика спокуса притягнути його саме до себе. Назвавши львівський аеропорт іменем Пінзеля, ми назавжди «прив'яжемо» ім'я цього великого майстра саме до України. Що цілком логічно, бо творив він саме у Львові і в Західній Україні, та й твори його, практично усі, тільки у нас і є.

По-п'яте, і це дуже важливо, написання імені Пінзель (Pinsel) латиною не буде ускладненим для сприйняття іноземцями, оскільки не містить ані наших шиплячих, ані йотованих літер. Pinsel International Airport - зрозуміло усім.

По-шосте, Пінзель вирізьбив стільки літаючих і крилатих сотворінь (його знамениті ангели й херувими), що аеропорт його імені буде дуже гарним продовженням наскрізної теми творчості митця і додасть неповторного стилю у дизайн самого приміщення аеровокзалу.


Один з янголів Пінзеля. Фото: yakaboo.uа

Аргументів може бути ще багато, аж до нового поштовху у розвитку Музею Пінзеля , який наразі ледь животіє.

Шкода, якщо втратимо таку можливість і не зробимо летовище у Львові неповторним і відразу упізнаваним у цілому світі.

Бо, по-перше, це не просто красиво, але і дуже потрібно для розвитку Львова і його іміджу. 

Якщо ви підтримуєте таку ідею назвати аеропорт у Львові іменем Пінзеля, можна поставити свій підпис, надіславши своє ім'я, прізвище, фах і місто, у якому живете, на адресу jimagazine@mail.lviv.ua.


Архангел Михаїл з Успенського костелу в Бучачі

Усі підписи будуть оприлюднені на сайті журналу Ї. При достатній їхній кількості можна буде звертатися у інстанції, які компетентні вирішувати такі питання.

Якщо ви підтримуєте цю акцію, розкажіть про неї друзям і знайомим. Перешліть лінк.

Раптом нам вдасться?

Джерело: Zaxid.net

Про конфлікт довкола спроб назвати Сімферопольський аеропорт іменем кримського татарина Амет-хана Султана читайте в розділі "Дайджест"

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.