Спецпроект

Антифашист Колесніченко проти антифашистської конференції

Схоже, депутат-регіонал давно "хворіє" на антиісторичну заразу під назвою "свого роду "сифіліс міфологій" - і , хоч і є професійним "антифашистом", не в стані дати об’єктивну оцінку міжнародному, дійсно антифашистському і антитоталітарному форуму.

Нещодавно деякі засоби масової інформації оприлюднили заяву народного депутата України, співголови міжнародної організації "Міжнародний антифашистський фронт" Вадима Колесніченка. У ній він назвав міжнародну наукову конференцію "Співпраця між СРСР і Німеччиною у міжвоєнний період та в роки Другої світової війни: причини і наслідки", що відбувається в ці дні в Києві, "заходами з фальсифікації історії".

На нашу думку, зміст, тон і навіть термінологія заяви Колесніченка витримані в дусі указу президента Російської Федерації від 15 травня 2009 р. № 549 "Про Комісію при Президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії".

Колесніченко: участь руських військ у Грюнвальдській битві - "неподобство"

Цей указ свого часу викликав бурю протестів демократичної громадськості як у самій Росії, так і за її межами.

Зокрема відомий російський журналіст Леонід Парфьонов висловився так: "Из названия комиссии следует, что фальсифицировать историю в пользу интересов можно. А зная воззрения некоторых участников комиссии, даже нужно. Ну ладно, докажут опять что на Финляндию в 1939 году мы правильно напали. И про добровольное вступление прибалтов в СССР, и про соцлагерь как веление времени. Но неужели и коллективизация не в ущерб интересам России была? Найдется бесстыжий сказать такое? Нечего тут истории терпеть — к науке это все не относится, только к пропаганде".

У свою чергу знаний російський історик Рой Медвєдєв зазначив: "Это не исторический указ, которым он по идее должен был стать, а бездарная канцелярская бумага. А состав нашей комиссии поверг меня в шок. Там всего лишь три историка, да и то не имеющих авторитета среди профессионалов".

Його стурбованість поділяє німецький історик Леонід Люкс – професор католицького університету в Айхштеті, керівник кафедри новітньої історії країн центральної і східної Європи: "Меня удивляет состав этой комиссии. Ответственным секретарем является Иван Демидов, который является поклонником одного из самых одиозных российских публицистов Александра Дугина. Дугин принадлежит к тем публицистам, которые не раз довольно положительно отзывались и о "третьем рейхе", и о нацистских идеологах".

А видатний історик Росії Юрий Афанасьєв, представив цю затію Кремля в більш широкому контексті: "В том же ряду и думская инициатива создать трибунал по борьбе с нацистами, и законопроект об уголовной ответственности за искажение постановлений Нюрнбергского трибунала, и создание пособий для учителей по истории России ХХ века — пособий, которые писались и внедрялись под патронатом администрации президента".

"Наша власть обретает новое качество — русский нацизм на основе своеобразия русской власти, этатизма и державности". Це теж слова професора Афанасьєва.

Представники російської та світової громадськості зазначали, що "Настоящей борьбой с фальсификацией российской истории в ХХ веке стало бы создание мемориалов жертвам коммунистических репрессий, наподобие тех, которые посвящены Холокосту и существуют в Польше, Германии, США и Израиле. Необходимы серьезные и объемные курсы среднего школьного и высшего образования по той же тематике, высококлассные документальные и художественные фильмы. И самое главное – покаяние страны и госаппарата, в том числе и спецслужб, за ту большую кровь".

"У Сибір - як на свято!" Гумористичний ролик від "комісії з фальсифікації історії" (ВІДЕО)

Однак, як сказано в заяві Московського бюро з прав людини у зв'язку з створенням Комісії при Президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії:

"Многие архивы в России так и не рассекречены. Никак не способствует сохранению исторической памяти и то обстоятельство, что до сих пор не известны все захоронения павших в Первой и Второй мировой войнах. Не увековечены их имена; посвященные им мемориалы и музеи находятся в плачевном состоянии. До сих пор ветераны войны, жертвы сталинских репрессий не получают должной поддержки от государства.

В Москве не только до сих пор нет масштабного мемориала жертв тоталитарного режима, но и сам сталинизм еще не развенчан в полной мере, не произведена сопоставительная оценка двух режимов – сталинского и нацистского, не осмыслен пакт Молотова-Риббентропа. С начала перестройки в стране так и не состоялся свой Нюрнбергский процесс над тоталитарным режимом.

Все эти пробелы и перекосы в исторических оценках способствуют торжеству полуправды, политическому авантюризму под прикрытием исторической "истины".

І це в Росії, на думку демократичних публіцистів, ще триватиме, бо: "Первая главная проблема истории, той истории, которую мы знаем по школьным курсам, историческим романам и художественным фильмам, состоит в том, что она страдает одним неустранимым (пока) дефектом: историю пишут победители". Вони, читаємо далі, "…заражают историю, если можно так выразиться, своего рода "сифилисом мифологий".

Схоже, Вадим Колесніченко давно "хворіє" на цю "свого роду" невиліковну сороміцьку заразу, і в її гарячці, очевидно, не здатний, хоч і є професійним "антифашистом", дати об’єктивну оцінку майбутньому міжнародному, дійсно антифашистському і антитоталітарному форуму.

Колесніченко хоче, щоб казали не "російський", а "руський"

Його учасники безсумнівно розвінчають ще не один із сталінських міфів і зроблять свій внесок у вирішення багатьох задавнених проблем історичної пам'яті.

Однак виникає запитання: чим пояснити дії Колесніченка, людини з владних структур, а не з наукових кіл?

Можливо, ця б відповідь підійшла: "Параноидальный страх заставлял Сталина внедрять мифы, возвеличивавшие Ивана Грозного (замученные соратники), Петра Великого (изничтожавшееся население) или (самый смешной и далекий от реальности миф) Александра Невского (личный страх поражения).

Нынешняя власть преисполнена страхом за содеянное в прошлом, от кризиса в настоящем и от неопределенности в будущем.

Она не очень понимает, что ей нужно от прошлого, но точно также, как она хочет контролировать все вокруг себя в настоящем, она стремится, на всякий случай, взять под контроль прошлое, поскольку не может контролировать будущее.

Ничего у них не получится".

Теми

Тарас Гривул: "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Вахтанг Кіпіані: "Справа Василя Стуса". Книга про перемогу духу над КГБ

Василь Стус не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книг. Бо в Україні його не друкували і збірки віршів ходили по руках у самвидаві, а видавали їх у лише за кордоном. Участь у русі незгідних з антиукраїнською політикою двічі приводила поета на лаву підсудних. Обидва рази за статтею "антирадянська агітація і пропаганда". Матеріали, які донедавна були були прихованими у архіві КГБ тепер доступні. І видані окремою книгою.

Остап Українець: Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Олександр Зінченко: Як Хрущов убив Донця. І потім збрехав

«Заарештували його, керуючись тими мотивами, що, мовляв, німці знають про його політичні, антирадянські погляди і після захоплення Києва можуть його використати. Щоб не давати ворогу такої можливості, його і заарештували, і незабаром він… помер». Хрущов збрехав.