Спецпроект

Антифашист Колесніченко проти антифашистської конференції

Схоже, депутат-регіонал давно "хворіє" на антиісторичну заразу під назвою "свого роду "сифіліс міфологій" - і , хоч і є професійним "антифашистом", не в стані дати об’єктивну оцінку міжнародному, дійсно антифашистському і антитоталітарному форуму.

Нещодавно деякі засоби масової інформації оприлюднили заяву народного депутата України, співголови міжнародної організації "Міжнародний антифашистський фронт" Вадима Колесніченка. У ній він назвав міжнародну наукову конференцію "Співпраця між СРСР і Німеччиною у міжвоєнний період та в роки Другої світової війни: причини і наслідки", що відбувається в ці дні в Києві, "заходами з фальсифікації історії".

На нашу думку, зміст, тон і навіть термінологія заяви Колесніченка витримані в дусі указу президента Російської Федерації від 15 травня 2009 р. № 549 "Про Комісію при Президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії".

Колесніченко: участь руських військ у Грюнвальдській битві - "неподобство"

Цей указ свого часу викликав бурю протестів демократичної громадськості як у самій Росії, так і за її межами.

Зокрема відомий російський журналіст Леонід Парфьонов висловився так: "Из названия комиссии следует, что фальсифицировать историю в пользу интересов можно. А зная воззрения некоторых участников комиссии, даже нужно. Ну ладно, докажут опять что на Финляндию в 1939 году мы правильно напали. И про добровольное вступление прибалтов в СССР, и про соцлагерь как веление времени. Но неужели и коллективизация не в ущерб интересам России была? Найдется бесстыжий сказать такое? Нечего тут истории терпеть — к науке это все не относится, только к пропаганде".

У свою чергу знаний російський історик Рой Медвєдєв зазначив: "Это не исторический указ, которым он по идее должен был стать, а бездарная канцелярская бумага. А состав нашей комиссии поверг меня в шок. Там всего лишь три историка, да и то не имеющих авторитета среди профессионалов".

Його стурбованість поділяє німецький історик Леонід Люкс – професор католицького університету в Айхштеті, керівник кафедри новітньої історії країн центральної і східної Європи: "Меня удивляет состав этой комиссии. Ответственным секретарем является Иван Демидов, который является поклонником одного из самых одиозных российских публицистов Александра Дугина. Дугин принадлежит к тем публицистам, которые не раз довольно положительно отзывались и о "третьем рейхе", и о нацистских идеологах".

А видатний історик Росії Юрий Афанасьєв, представив цю затію Кремля в більш широкому контексті: "В том же ряду и думская инициатива создать трибунал по борьбе с нацистами, и законопроект об уголовной ответственности за искажение постановлений Нюрнбергского трибунала, и создание пособий для учителей по истории России ХХ века — пособий, которые писались и внедрялись под патронатом администрации президента".

"Наша власть обретает новое качество — русский нацизм на основе своеобразия русской власти, этатизма и державности". Це теж слова професора Афанасьєва.

Представники російської та світової громадськості зазначали, що "Настоящей борьбой с фальсификацией российской истории в ХХ веке стало бы создание мемориалов жертвам коммунистических репрессий, наподобие тех, которые посвящены Холокосту и существуют в Польше, Германии, США и Израиле. Необходимы серьезные и объемные курсы среднего школьного и высшего образования по той же тематике, высококлассные документальные и художественные фильмы. И самое главное – покаяние страны и госаппарата, в том числе и спецслужб, за ту большую кровь".

"У Сибір - як на свято!" Гумористичний ролик від "комісії з фальсифікації історії" (ВІДЕО)

Однак, як сказано в заяві Московського бюро з прав людини у зв'язку з створенням Комісії при Президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії:

"Многие архивы в России так и не рассекречены. Никак не способствует сохранению исторической памяти и то обстоятельство, что до сих пор не известны все захоронения павших в Первой и Второй мировой войнах. Не увековечены их имена; посвященные им мемориалы и музеи находятся в плачевном состоянии. До сих пор ветераны войны, жертвы сталинских репрессий не получают должной поддержки от государства.

В Москве не только до сих пор нет масштабного мемориала жертв тоталитарного режима, но и сам сталинизм еще не развенчан в полной мере, не произведена сопоставительная оценка двух режимов – сталинского и нацистского, не осмыслен пакт Молотова-Риббентропа. С начала перестройки в стране так и не состоялся свой Нюрнбергский процесс над тоталитарным режимом.

Все эти пробелы и перекосы в исторических оценках способствуют торжеству полуправды, политическому авантюризму под прикрытием исторической "истины".

І це в Росії, на думку демократичних публіцистів, ще триватиме, бо: "Первая главная проблема истории, той истории, которую мы знаем по школьным курсам, историческим романам и художественным фильмам, состоит в том, что она страдает одним неустранимым (пока) дефектом: историю пишут победители". Вони, читаємо далі, "…заражают историю, если можно так выразиться, своего рода "сифилисом мифологий".

Схоже, Вадим Колесніченко давно "хворіє" на цю "свого роду" невиліковну сороміцьку заразу, і в її гарячці, очевидно, не здатний, хоч і є професійним "антифашистом", дати об’єктивну оцінку майбутньому міжнародному, дійсно антифашистському і антитоталітарному форуму.

Колесніченко хоче, щоб казали не "російський", а "руський"

Його учасники безсумнівно розвінчають ще не один із сталінських міфів і зроблять свій внесок у вирішення багатьох задавнених проблем історичної пам'яті.

Однак виникає запитання: чим пояснити дії Колесніченка, людини з владних структур, а не з наукових кіл?

Можливо, ця б відповідь підійшла: "Параноидальный страх заставлял Сталина внедрять мифы, возвеличивавшие Ивана Грозного (замученные соратники), Петра Великого (изничтожавшееся население) или (самый смешной и далекий от реальности миф) Александра Невского (личный страх поражения).

Нынешняя власть преисполнена страхом за содеянное в прошлом, от кризиса в настоящем и от неопределенности в будущем.

Она не очень понимает, что ей нужно от прошлого, но точно также, как она хочет контролировать все вокруг себя в настоящем, она стремится, на всякий случай, взять под контроль прошлое, поскольку не может контролировать будущее.

Ничего у них не получится".

Теми

Юрій Юзич: Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.