Звернення до майбутнього президента Росії

Пане президенте, я не знаю, як Ви прийшли до влади і що сталося з Вашим попередником. Я не знаю, контролюєте Ви територію до Волги, Уралу або Тихого океану та чи йде у Росії громадянська війна. Але як історик хочу вас попередити.

Пане президенте,

Я не знаю, як Ви прийшли до влади і що сталося з Вашим попередником. Чи втік він з країни, чи вбитий під час заколоту або сидить у в’язниці в очікуванні суду.

Я не знаю, контролюєте Ви територію до Волги, Уралу або Тихого океану та чи йде у Росії громадянська війна.

Мені б дуже хотілося, щоб розпад останньої імперії Європи відбувся мирно, як свого часу розпад Радянського Союзу. Але вчинки Вашого попередника залишають для цього замало шансів, і це означає, що на всіх нас чекає ще забагато крові.

Війна, яку він розв’язав, стане трагічною для моєї країни та фатальною для вашої. Але після неї ви матимете змогу побудувати абсолютно іншу Росію. Для цього Вам треба не вдатися до помилок Вашого попередника.

Як колишній комуніст, він не вірив у Бога і вірив в "економічні інтереси". Як колишній чекіст, він не вірив у людей і вірив у "світові змови". У цьому та багато у чому іншому він помилявся. Як історик, я хочу Вас про це попередити.

1. Історію створюють народи, а не спецслужби, і рухають людьми ідеї, а не економіка.

2. Жодної "єдиної давньоруської народності" ніколи не існувало. Втім, як і давньоукраїнської або давньобілоруської.

За 250 років співіснування у відносно єдиній Київській державі, від Віщого Олега до Мстислава Великого, літописні племена так і залишилися полянами та словенами, кривичами та в’ятичами, уличами та радимичами.

3. Формування сучасних російської, української та білоруської націй розпочалося, як і в усій Європі, у XVII сторіччі. Їх етнічну основу склали абсолютно різні східнослов’янські племена, значною мірою розбавлені представниками інших етносів. У росіян це були фіно-угри й татари, в українців – татари, поляки та євреї, у білорусів – поляки, євреї та литовці.

4. Майбутня Росія виникла наприкінці XV сторіччя як останній улус Золотої Орди. І як наступниця Сараю Москва розпочала рух на Схід – до возз’єднання спадщини Чингізхана та встановлення того ладу, який він прагнув створити у всьому Всесвіті. За цього ладу людина завжди підпорядкована інтересам держави, а держава – інтересам війни.

5. Одразу у Московії виникає ідея "Третього Риму", що обумовило також протилежний напрям експансії – на південний схід, споконвічну боротьбу за Чорноморські проливи, що лише ззовні видається раціональною.

Походи Василя Голіцина та Григорія Потьомкіна, Прутська катастрофа Петра I і трагедія Шипки, кінець союзу з Гітлером і початок Холодної війни – усе це наслідки багатовікового прагнення дістатися святинь Царгороду та Єрусалиму.

6. У XIX сторіччі Росія знаходить новий сенс свого існування у панслов’янській ідеї. На кшталт ідеї арійській, що надихала Третій райх, вона ґрунтувалася на ототожненні реальної історичної мовної спорідненості з міфічною сьогоденною расовою єдністю.

За іронією долі, російська відмова в ідеології від православної єдності на користь расової стала одним із стимулів росту української національної самосвідомості.

7. У XX сторіччі зруйнована імперія була наново возз’єднана завдяки привабливій комуністичній мрії та брутальному більшовицькому терору. Ця мрія відкрила Москві шлях до всесвітнього панування, а терор надав для цього вдосталь гарматного м’яса. І лише зіткнення з іншою божевільною мрією – нацистською – зупинило радянську експансію y Європi.

8. На початку XXI сторіччя Ваш попередник у намаганні повернути історію назад і відновити Російську імперію у колишніх межах взяв на озброєння усі ідеї, що будь-коли надихали її правителів.

Але фантастичний гібрид "православно-комуністичної панслов’янської орди", присмачений геополітичним євразійством, не в змозі довго існувати у зіткненні з реальним світом. Ідеологічний секонд-хенд не здатен рухати історію, хоча, на жаль, і може залити її кров’ю.

1920 року Газі Мустафа Кемаль, згодом названий Ататюрком – "Батьком турків", переконав турецький парламент ухвалити Національний обіт, що перетворив Туреччину із прогнилої Османської імперії та ісламського халіфату на успішну національну державу.

Росія знов стоїть перед вибором подальшого шляху. Так, існує проблема національного менталітету та історичної традиції. Але, зрештою, сучасний Західний світ – це лише реінкарнація античності. І створили його ті самі варвари, які колись зруйнували античний Рим.

П’ятсот років тому у вашій країні перемогли нащадки Орди, що ведуть свій родовід від тиранії Андрія Боголюбського. Але ж у Росії існувала й інша традиція, пов’язана з давніми республіками Новгорода та Пскова. Повернення до неї – це ваш шанс. Не змарнуйте його.

Також:

Росіяни - для України. І навпаки

1999: Єльцин робить президентом Путіна. ВІДЕО

Про серпень 1991-го. Три москвича загинули недаремно

За лаштунками путінського двору. Приватні звички диктатора

"Путин. Коррупция". Як збагачувався кремлівський диктатор

Березовскій: "Каюся, що привів до влади Путіна. Простіть мене"

Сирія = Чечня. Як і чому Путін підтримує режим Асада

Фашизм повертається до Європи зі Сходу

Все за темою "Путін"

Тарас Гривул: "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Вахтанг Кіпіані: "Справа Василя Стуса". Книга про перемогу духу над КГБ

Василь Стус не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книг. Бо в Україні його не друкували і збірки віршів ходили по руках у самвидаві, а видавали їх у лише за кордоном. Участь у русі незгідних з антиукраїнською політикою двічі приводила поета на лаву підсудних. Обидва рази за статтею "антирадянська агітація і пропаганда". Матеріали, які донедавна були були прихованими у архіві КГБ тепер доступні. І видані окремою книгою.

Остап Українець: Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Олександр Зінченко: Як Хрущов убив Донця. І потім збрехав

«Заарештували його, керуючись тими мотивами, що, мовляв, німці знають про його політичні, антирадянські погляди і після захоплення Києва можуть його використати. Щоб не давати ворогу такої можливості, його і заарештували, і незабаром він… помер». Хрущов збрехав.