Бульвара Гавела у Києві не буде. Без Тебе

Перемога тих, хто проти імені Гавела у Києві – це перемога невігластва і безсилля сильних. Лишилося менше доби, щоб зробити цей символічний вибір між силою моралі і невіглаством, між відповідальною громадянськістю та самототаліторизмом, між облудою і життям в правді.

Бульвара Гавела у Києві не буде...

…якщо Ти не зробиш маленьке зусилля.

Для Києва Вацлав Гавел – не герой. Ініціатиіва "Бульвар Вацлава Гавела", яку розпочали громадські активісти три місяці тому, ризикує захлинутися.

Ті, хто вважає, що Гавел для Києва не герой і його ім’я тут геть не потрібне, випереджають прихильників Гавела у голосуванні на сайті Київської міської державної адміністрації.

Я – у розпачі. Хто може бути проти одного із найбільших моральних авторитетів цілої Європи у ХХ столітті?!

Дорогі Кияни! Це буде абсолютною ганьбою для міста, коли ця прекрасна ініціатива провалиться!

 Вацлав Гавел і естафетна паличка свободи. Київ, Майдан, лютий 2005 року. Фото Миколи Лазаренка

Коли Вацлав Гавел залишив цей світ, "Історична правда" опублікувала переклад фрагментів його геніального есею "Сила безсилих" - маніфесту громадянських змін, книжки рецептів з подолання посттоталітарної симптоматики.

Кілька місяців тому "Сила безсилих" вперше вийшла українською у повному обсязі. Ми прочитуємо необхідні книжки майже через 40 років, після їх виходу! "Сила безсилих" - це один з найкращих підручників демократії.

Ми ризикуємо безнадійно відстати розумово, якщо не будемо читати такі книжки.

Ми ризикуємо безнадійно відстати розумово, якщо не будемо читати.

Перемога тих, хто проти імені Гавела у Києві – це перемога невігластва і безсилля сильних.

Лишилося менше доби, щоб зробити цей символічний вибір між силою моралі і невіглаством, між відповідальною громадянськістю та самототаліторизмом, між облудою і життям в правді.

І просто згадайте ці слова Гавела: "Момент, коли життя у правді перестає бути просто запереченням життя у брехні і стає звичним - це момент, коли народжується щось, що можна назвати "незалежним духовним, соціальним і політичним життям суспільства".

Дуже прошу знайти 5 хвилин свого часу: нам треба більше Гавела у нашому житті. Свій вибір можна і треба задекларувати на сайті КМДА.

Без Твого маленького зусилля - сила безсилих перетворюється на силу невігластва. 

Дорж Бату: Голодомор. Різні народи – одна історія

Дідусеві Жанчубу 97 років. Коли почалась колективізація, йому було усього сім. Жанчуб баабай погано пам’ятає свою батьківщину. Те, що пам’ятає, волів би забути, але не може. Дідусь Жанчуб – бурят-монгол, батьки котрого втікли у Китай від жахів радянської колективізації на території сучасної Бурят-Монголії, котра почалась на початку 1930-х років.

Маріанна Душар: День Подяки з українським смаком

День Подяки – Thanksgiving – одне із улюблених свят американців, не залежно від їх походження. І американські українці – не виняток. Однак, кожна хвиля еміґрації сприймала це свято по різному. Одні охоче переймали традицію своєї нової батьківщини, інші ж до останнього опиралися, вважаючи її загрозою їхній українській ідентичності. В чому ж загроза, і що змогли додати українці до традиційного американського свята? До Дня Подяки ми зробили невелику оповідь про традиції свята в родинах української діаспори третьої хвилі.

Іван Синєпалов: “Бога ради, подбайте про наших близьких”

Ці свої останні слова капітан Роберт Скотт виведе тремтливою рукою у щоденнику 29 березня 1912 року. Але до того ще дуже далеко, бо сьогодні – тільки 25 листопада 1910, Скотт тільки-но збирається покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Національний музей Революції Гідності: Звернення Музею Майдану щодо спроб його дискредитації

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі “є підстави припускати” – взагалі з методички провокатора-початківця.