Спецпроект

Різдво в Канаді. Текст Джана Гейса 1964 року

Канада - величезна країна і не до всіх її мешканців Різдво приходить одночасно. Публікація української газети про те як чекають і як святкують велике свято в провінціях Британська Колумбія, Юкон, Нова Шкотія, Онтаріо, Манітоба та інших. Українці, шведи, французи, британці, всі-всі...

Найдалі на Схід висунені узбережжя Нюфавндленду перші відчувають чарівний подих Різдва в Канаді. Щойно через п'ять годин після цього різдвяний день досягне Юкону. У цій своїй радісній подорожі через простору країну Різдво має сім початків і стільки ж закінчень у міру того, як воно просовується з одної зони часу в іншу.

Коли діти в Британській Коломбії ще сплять, тоді діти в Нюфавндленді вже сxoдять нишком по сходах до ялинок. З черги Різдво доходить до Нової Шкотії, Ню Бронсвіку, Острова Принца Едварда, узбережжя Ґаспе і Східнього Квебеку, щоб помалу проноситися понад Канадою, пригадуючи давноминуле і зберігаючи різні традиції, бо Канада — це країна різних культур.

 

Різдвяний День просовується далі. Друга година його перебування в Канаді охоплює Острів Принца Едварда. У Квебеку Різдво приносить набожну пошану, бо це святий день, а не веселощі, що їх франкомовна Канада зберігає на вечір перед Новим Роком. У північно-східніх пущах Квебеку Різдво досягає десяток осель, які розташувалися в затишші снігом вкритих горбків.

Різдво у франкомовній Канаді розпочинається Богослужбою опівночі, коли набожні жителі збираються в церквах, щоб привітати Боже Дитятко в стаєнці; вони повертаються додому на святочний сніданок в ранніх годинах Різдвяного Дня. Зветься цей сніданок "ревейон" і складається з вина, рагу, залороженого пудингу і різних традиційних французьких страв.

Протестантські церкви теж освітлені, бо Свят-Вечірні Богослужби відбуваються тоді так, як і в інших районах Канади. Подекуди збираються радісні гурти людей і чути дружні вигуки "Меррі Kpiстмес" та "Жуає Ноель".

Старе Різдво у Канаді

Різдво просовується далі на захід. В решті Квебеку і в Онтаріо воно проникає швидким кроком. Звичай демонстрування вертепу – стаєнки, згаданий уперше в канадійській історії 1644 року, є найдивнішим і найкращим із звичаїв Квебеку. По церквах і по хатах відтворення віфлеємської сцени народження Спасителя є картиною великого респекту.

У Монтреалі, місті двох культур, мільйони кольорових світел освічують житлові квартири міста, а в довколишніх селах для хатніх вогнищ є готові різдвяні колоди ("Крисмес лоґс") - великі поліна дерева, відповідно приготовані та поблагословлені.

На столи подаватимуть традиційні малі тістечка і "буре", а молодь під спів колядок танцюватиме так, як колись у древній Бретанії у Франції.

 

Врешті Різдво доходить до Онтаріо. Тут панують звичаї старої Англії: індик, що його традиційно любили полювати перші кріпкі поселенці, не зважаючи на загрозу з боку індіян, є символом Різдва, як і в інших районах Канади. Різдвяний пудинг ставлять на стіл в полум'яному одязі з горіючої "бренді"; пиріг з гарбуза, цей південно-африканський присмак, приєднується до складу святочних страв. Вінки звисатимуть з одвірків, а хрусткі тістечка ждатимуть на те, щоб їх брали і смакували.

Онтаріо, первісно заселене льоялістами британської імперії та вояками давніх бритійських гарнізонів, тримається давніх англійських різдвяних звичаїв, але й там різні звичаї, давніші за Канаду, роз'яснюють Різдвяний День, бо нові іміґранти зберігають звичаї своїх батьківщин.

У чеських домах св. Микола завітає увечері 6 грудня; тоді подаватимуть "локше" — чеський десерт, а на багатьох столах появиться і короп. В італійських xaтах в ніч перед 6 січня (Епіфані) діти завішуватимуть свої панчохи, надіючися, що вночі загостить до них Ля Бефана — ласкава чарівниця – і принесе дарунки для чемних, а вугілля для неслухняних дітей.

Різдво в Канаді — це справжня мозаїка, бо в далекій Новій Шкотії кусок вугілля серед різдвяних подарунків у панчосі є освяченим звичаєм; серед поляків продовжується традиція ділитися Святою Вечерею з одною сторонньою людиною.

Парад Санта-Клауса у столиці провінції Онтаріо - Торонто

В онтарійських містах, як і в інших містах Канади, базари виглядають немов плянтації ялинок. Жителі апартаментів приймають дедалі більше звичай 20-го століття – настільну ялинку, посріблену, блискучу. Традиційна парада Санта Клос у Торонті здійснюється від 1905 року: Санта прибув тоді з Юніон Стейшен і проїжджав по вулицях міста, сидячи високо на червоно-білому троні воза, що його тягли коні. Сьогодні – це видовище на одну милю завдовжки. Доми палають кольоровими світлами; стоять громадські ялинки.

І далі посувається Різдвяний День. На четвертій своїй годині він охоплює західні окраїни Лейкгед і широку смугу прерій. Різдво вже в Саскачевані, тоді як у центральній зоні часу годинники показують 12 год. ночі. У Вінніпегу міські звичаї всіх канадійців знаходять своє застосування.

Є там українські доми, в яких протягом шести тижнів до Різдва, що його святкують 7-го січня, не подають м'ясних страв; в цих домах буде кутя з вареної пшениці з медом, як перша страва із 12-ти, які символізують 12 апостолів; замість індика буде борщ, студенець з риби, голубці, різні солодкі печива.

Але не для всіх і не завжди Різдво у Канаді було солодким і веселим. Українці-в'язні табору Fort Henry internment camp, Kingston, Різдво 1916 року

У шведських родинах подаватимуть "лютфіск" і рижову кашу з цинамоном та цукром. У школі, згідно з канадійським звичаєм, буде різдвяний концерт колядок.

Згодом Різдвяний День приходить у гірську зону часу, охоплюючи підніжжя Скелястих гір, а на п'ятій годині західні міста Канади святкуватимуть Різдво, як і всі інші міста. Але як з першими канадійцями, які були тут ще перед білою людиною? Приймаючи християнське Різдво, індіяни надають йому дещо зі своїх вірувань: олені в лісах клякають опівночі та схиляють голови в сторону Вифлеєму.

Протягом останньої roдини Різдвяний День проникає на Юкон і таким чином уся країна вже охоплена його чаром.

Звнчаї, що кореняться в основі побуту, мають своє віддзеркалення в розмовних висловах у Вікторії, коли відвідувачі з усіх районів світу проводять Різдво в Готелі Емпрес на традиційний англійський зразок. Тут, на морському узбережжі, різні національності практикують свої прадавні звичаї на новій землі.

Норвежці мають Свят-Вечір 23-го грудня, українці подають голубці, шведи розпочинають Святу Вечерю стравою "доппа", данці рижовим пудингом, австрійці насолоджуються апфельструделем і коропом.

Різдвяна марка пошти Канади 1896 року.

Різноманітні звичаї в Канаді переплелися в яскраву сяючу тканину. Різдвяний День у Канаді таїть у собі обіцянку доброї волі серед багатьох людей назавжди.

З оповідання Джана Гейса

Джерело: газета "Свобода", 8 січня 1964 року. Правопис і пунктуацію збережено.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Шоста зупинка. Площа Лесі Українки

Поруч інституту був великий універмаг, Печерський. І там час від часу траплялися дива у вигляді імпортних товарів. Проте навіть коли ці товари з'являлися, і коли ти в боротьбі та навіть бійках доходив у кількагодинній черзі до омріяного прилавку, виявлялося, що купити їх на зарплатню інженера не завжди було легко. І дівчата придумали геніальний вихід

Андрій Руккас: Сто років бою біля Чорного Острова

Крім Євгена Мишківського, в бою біля Чорного Острова полягли козаки Іван Литовченко та Йосип Продиус, пропав безвісті бунчужний Олекса Фількевич. У 100-ту річницю бою, в Чорному Острові відкрили пам'ятний знак на честь загиблих героїв. А от чи є вулиця імені Євгена Мишківського у Тернополі?! Схоже, що немає

Юрій Юзич: Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Івана Кудрі». П`ята зупинка

Боєнська вулиця, сповнена тваринного жаху в прямому сенсі, Іван Кудря, за яким тягнеться шлейф крові та нищення, трагедії Жовтневого палацу та Хмарочоса Гінзбурга, а тепер готелю `Україна`, які стоять практично поруч, дивляться один на одного – усі ці місця та імена якось фантастично сплелися драматичними нитками нашої історії.