"Калинівка"-1918. Як вибухало сто років тому

Вибухи на артилерійських складах під Вінницею – не перші в історії Україні. Різного роду надзвичайні ситуації на артилерійських складах ставалися відколи з'явились ці сховища. Але сто років тому жертв було значно більше.

Найбільш "урожайним" на вибухи та пожежі в Україні став 1918 рік. У останній рік Великої війни у нашій країні двічі кардинально мінялась влада.

Київ на короткий час захоплювали більшовики. За цей час вони встигли винищити кілька тисяч його мешканців.

Грушевський пережив відставку та спробу замаху. Петлюра потрапив до в'язниці, невдовзі вийшов з неї та за деякий час в'їхав до Києва на білому коні.

Того року зафіксовано щонайменше три випадки вибухів на військових складах — 6 червня 1918 року у Києві, 31 серпня – в Одесі, 13 вересня – у Керчі.

Київ

Найбільшим і найтрагічнішим був вибух на Звіринці у Києві.  

О 10 ранку 6 червня у Києві пролунав вибух. В Університеті св. Володимира повилітали шибки, на Хрещатику пішоходи попадали на хідники від потужної вибухової хвилі.

Хмара від вибуху над Києвом 

Вмить над далекою і бідною околицею столиці – Звіринцем – з'явилась хмара пилу. Невдовзі виявилось, що вибухнули артилерійські склади з понад 2 мільйонами снарядів.

Від їх детонації загинуло близько 200 осіб, 1000 отримала поранення. 900 будинків були повністю знищені.

 Снаряди після припинення вибухів

Величезна кількість киян, здебільшого незаможних, залишились без житла.

І уряд, і місцева влада спрацювали гарно – гроші виділено, допомога організована, вода, їжа, одяг були надані постраждалим.

Пересічні громадяни також відгукнулись на біду. У тогочасних газетах можна зустріти довгі списки жертводавців.

 Роздача їжі постраждалим від вибухів на Звіринці

Кияни масово і самостійно евакуювалися у навколишні дачні селища – Святошин, Кончу-Заспу, Пущу-Водицю.

Потяги та приміські трамваї були переповнені. На щастя, були літні вакації, і у багато хто уже орендував заміські будиночки.

 Німці знімали вибух з аероплану

Про київські вибухи було знято три фільми: "Катастрофа у Києві" та "Катастрофа на Звіринці (місце катастрофи на Звіринці у Києві)" та "Київська катастрофа". Згодом вони демонструвались у кінотеатрах, а зароблені на цьому гроші йшли на допомогу постраждалим.

Одеса

Другий вибух на військовому складі, що сколихнув Україну, стався 31 серпня.

О 15 год. 20 хв. неподалік станції Одеса-Застава на складах зброї розпочались вибухи набоїв. Вони тривали безперервно близько 10 годин.

 Наслідки вибухів в Одесі

Тієї ночі Одеса не спала. Одеситів охопила паніка.

Утікачі з епіцентру подій зібрались на Французькому бульварі, у порту та в лиманах.

 Українські та австро-угорські солдати на руїнах. Одеса

На вибухах оперативно спрацювали австрійські військові, що дислокувались у місті. Місце події було оточене, працювали пожежники та медики.

Жертвами стали 40 осіб, а 100 були поранені.

Керч

За два тижні після одеських вибухів аналогічна подія відбулась у Криму. 13 вересня 1918 року близько 16:00 Керч оглушив потужний вибух.

Над фортецею стояла хмара диму, містом розлітався попіл.

У місті зчинилась паніка, яка посилювалась чутками.

 Німецька аерофотозйомка Керчі, 1918 рік

Перша хвиля чуток – ніби-то у фортецю хтось кинув бомбу а тому варто очікувати наступних вибухів.

Мешканці міста психологічно були готові саме до такого розвитку подій.

Адже ще на початку 1918 року керівники більшовицьких загонів Івана Федька та Живодерова заявляли про готовність підірвати фортецю, щоб склади з боєприпасами не дісталися "білогвардійським та українським бандам".

Оскільки нових вибухів не лунало, міщани потроху заспокоїлися. Проте невдовзі містом поширилася нова хвиля чуток та паніки – ніби вибух спричинили снаряди з отруйним газом.

Підтвердження ці чутки не знайшли. Зрештою, до ночі усе заспокоїлося.

 Керч відбулася найменшими руйнуваннями у порівнянні із Києвом та Одесою

За даними газети "Утро Юга", від вибухів у Керчі загинуло 4 особи, ще 23 були поранені. Вибухи пошкодили кілька будинків поблизу фортеці. Вибух стався лише в одному із чотирьох порохових складів під номером 104, а його причиною було "соединение электрических проводов".

 Слідство в усіх випадках розглядали кілька версій – недбалість чи теракт. Однак, в жодному випадку, остаточного рішення так і не було ухвалено.

Ганна Шеляг: Вічна актуальність історичних текстів

Публіцистичні тексти істориків мають кілька життєвих циклів. Спочатку вони є попередження читачам про близьку загрозу. Потім у такому тексті читачі шукають розради. Пізніше – це зразок «пропаганди». А коли історія повернеться колом – стає виявом «інформаційного спротиву». Тексти, написані істориками, говорять більше про самих авторів, а не минуле.

Олена Рофе-Бекетова: Кілька штрихів до історії про Олексія Алчевського

Нещодавно «Історична правда» опублікувала статтю Олега Вишнякова та Івана Дубченка "Олексій Алчевський. Українець, який нам потрібен". Пра-праонука Олексія Алчевського, харківʼянка Олена Рофе-Бекетова має свій погляд на одного з перших українців-олігархів

Юрій Митрофаненко: Світла тінь "Чорного ворона"

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Микола Бандрівський: Спалювання відьом та упирів у Галичині. Етнографічні етюди

У Європі живих людей почали масово спалювати з 1275 року, коли на півдні Франції, у Лангедоку, спалили Анжеліку Лабарет, запідозривши її у відьмацтві. Тоді ж, французи, почали «переводити через вогонь» осіб різного віку і статі, яких підозрювали у антикатолицькій єресі катарів. Такий спосіб «очищення людських душ» невдовзі перейняли Німеччина, Польща, Чехія та інші країни.