Карбування національної пам’яті: музейний автограф Володимира Тарана

Вікіпедія, що має окрему сторінку присвячену Володимиру Тарану, доволі повно представляє сферу фахових зацікавлень художника: "Український художник. Працює у декількох видах мистецтва: дизайн монет/банкнот, поштових марок; медальєрне мистецтво; екслібрис, книжкова ілюстрація, графічний дизайн, станкова графіка, живопис"

У цьому переліку хіба що бракує згадки про музейну діяльність Володимира Тарана, яка, власне, і стала поштовхом до написання цих ювілейних рядків.

Передовсім наголосимо, що майже у кожній з перелічених у вільній електронній енциклопедії творчих сфер, митець осяг видатних успіхів. Окремі з них надовго залишаться неперевершеними та увійдуть у літопис українського мистецтва.

Цими нотатками, які більше уподібнюється до короткого вітального слова ювіляту з нагоди його 60-річчя, ми не можемо ставити масштабних цілей щодо вичерпної характеристики творчої біографії митця чи окремих її сторінок.

Хоча глибоко переконані, що час для реалізації такого мистецтвознавчого завдання вже назрів. Принагідно наважимося тільки відзначити окремі здобутки Володимира Тарана, які, на наш погляд, гідні щирого подиву не тільки сучасників, але й наступних поколінь.    

Володимир Таран і Олексій Шереметьєв монтують виставку
Володимир Таран і Олексій Шереметьєв монтують виставку "Тисяча років української печатки". Національний музей історії України. Київ, 2013 р.

Феномен української нумізматики – така, здавалося б, пафосна характеристика – є найбільш влучною для означення місця і ролі Володимира Тарана у цій специфічній ділянці художньої творчості.

Упродовж майже двадцяти п'яти років (1996 – 2020) карбування колекційних монет Національним банком України митець разом зі своїми незмінними партнерами братами-близнюками Олександром та Сергієм Харуками, з якими у 1996 р. було засновано творчу групу АРТТРІУМ, спричинився до творення 380 ювілейних та пам'ятних монет.

У тому числі першої колекційної монети незалежної України, яку було введено в обіг 16 вересня 1996 р. Монета була присвячена 200-річчю з часу заснування Уманського дендрологічного парку – заповідника "Софіївка" Національної академії наук України.

Названа кількість монет за співавторства Тарана ще більше приголомшує, якщо взяти до уваги, що загалом НБУ ввів в обіг близько 800 колекційних монет. Кількість у даному випадку органічно доповнювала якість. Неодноразово у складі творчої групи АРТТРІУМ Володимир Таран завойовував найвищі вершини національного та міжнародних рейтингів нумізматичної продукції.

Серед його почесних трофеїв непорушна першість та лауреатство у конкурсі НБУ "Краща монета року", переможні результати Міжнародного конкурсу монетного дизайну, який щорічно проводить Монетний двір Японії, міжнародного конкурсу "Монетне сузір'я" у Росії, у якому художник брав участь до 2014 р.

Яскравою сторінкою банкното-монетного періоду творчості Володимира Тарана є співавторство цілої серії банкнот Національного банку України зразка 2004 р. (дизайн 5 гривень, 20 гривень; частково дизайн 2 гривень, 10 гривень, 50 гривень, 100 гривень (зразка 2005 року).

Не менш самобутньою є мистецька праця ювілята у ділянці української філателії. У нерозривній співпраці з Олександром та Сергієм Харуками ним створено ряд поштових марок, блоків, конвертів, які також принесли своїм співавторам численне лауреатство у конкурсі "Краща поштова марка України" і міжнародному конкурсі Всесвітнього Поштового Союзу на кращу марку року за 2006 р., а також посідання престижних вітчизняних та міжнародних відзначень.

З поміж них на особливу увагу заслуговує нагородження призом Фундації Георгія Нарбута (США) у 1998 р. (художній блок марок "Легендарні засновники Києва: Кий, Щек, Хорив і Либідь") та у 1999 р. (художній блок марок "350 років з початку Визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького") за кращу українську марку року, а також спеціальним призом Фундації Георгія Нарбута за найкращу марку України першого десятиріччя Незалежності (художній блок марок "Легендарні засновники Києва: Кий, Щек, Хорив, Либідь").

Очевидний, хоч і опосередкований історичний зв'язок з ім'ям Георгія Нарбута – найвидатнішого українського графіка ХХ ст., який, передовсім, уславив своє ім'я творенням перших в історії України паперових грошей та поштових марок, у цьому контексті видається дуже символічним.

Він виразно ілюструє не тільки спорідненість творчого поля українських митців минулого та сучасного, але й слугує втіленням спадкоємності національних рис та традицій графічного мистецтва.

Окремішнім пунктом творчого спадку Володимира Тарана варто позначити медальєрне мистецтво. Зокрема, поміж престижних та успішних проектів належить згадати Відзнаку Національного банку України, Знак Державної премії у галузі освіти.

Володимир Таран, Юрій Савчук, Ярослав Лешко, Марія Шуст та Алла Лешко під час відкриття виставки
Володимир Таран, Юрій Савчук, Ярослав Лешко, Марія Шуст та Алла Лешко під час відкриття виставки "У металі, на папері: монети, банкноти та поштові марки незалежної України" Український Музей у Нью Йорку, вересень 2016 р.

В умовах гострої творчої конкуренції та у співпраці з автором цих рядків, 2016 року Володимиру Тарану вдалося вибороти перемогу у конкурсі на кращий проект державної нагороди України – Президентської відзнаки для нагородження учасників АТО.

Поза найбільшими успіхами та вагомими творчими здобутками у таких вузькофахових ділянках, мовлячи образно, "спеціальних художніх дисциплін" як нумізматика, боністика, філателія та фалеристика, Володимир Таран на життєвому шляху вдавався до мистецьких практик у жанрі живопису, станкової графіки, естампу, інсталяції.

Станкові роботи мистця знаходяться у приватних колекціях Італії, Канади, Німеччини, Польщі, США, Швейцарії, Швеції. Він був учасником біля 50 виставок екслібрису та малої графіки, що проходили в Україні та Литві, Білорусі, Азербайджані, Бельгії, Португалії, Японії, Китаї, Польщі, Словенії, Нідерландах, Італії, Югославії, Чехії, Словаччині, США, Данії, Німеччині, Іспанії, Франції, Канаді, Тайвані.

Куди менш знаною є музейна, втім не менш тріумфальна, сторінка біографії Володимира Тарана. Багатолітня співпраця на цій ниві з ювілятом спонукає автора детальніше зупинитися на кількох творчих епізодах.

Наша перша зустріч з Володимиром Тараном відбулося у скверику біля Національного музею історії України напровесні 2008 р. Сталася вона у справі історичної консультації, яку потребував митець, працюючи над випуском художнього блоку марок, присвяченого 300-річчю україно-шведського воєнно-політичного союзу.

Жодному з нас не уявлялося, що коротке спілкування стане прологом майбутнього спільно пережитого музейного десятиліття та несподіваного народження нашого творчого тандему. Енергійність, динамічність, невпинний пошук нового, рух вперед, спраглість до історичних знань, відкритість до інновацій, ерудованість, тверді українські переконання та магія художнього таланту ювілята не могли не зачарувати.

Взаємне зацікавлення дуже швидко привело до запрошення та безумовної згоди Володимира Тарана щодо його участі як художника у масштабному міжнародному музейному проекті "Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII ст.).

Історичний та міжнародний вимір музейної експозиції, а також партнерські зусилля призвели до супутніх практик у царині нумізматики та філателії. Так постала перша "музейна" монета НБУ "На шляхах до Незалежності: 300 років україно-шведського воєнно-політичного союзу", а також однойменний художній блок поштових марок.

Обидва супутні мистецькі твори були суголосні букві і духу музейної експозиції. У комплекті виставкового проекту титульне місце посів ще один продукт, до розробки якого долучився Володимир Таран. Це каталог музейної виставки.

Юрій Савчук, Володимир Таран та Алекс Непрель під час монтажу виставки
Юрій Савчук, Володимир Таран та Алекс Непрель під час монтажу виставки "Українське коло: до сторіччя Визвольних змагань (1917-1921)". Український Музей у Нью Йорку, квітень 2019 р.

Музейна експозиція, вшанована присутністю на відкритті очільників України та Швеції – Президента України Віктора Ющенка та Короля Швеції Карла XVI Густава – стала помітною подією на українському музейному горизонті і здобула відзначення у рейтингу "Музейна подія року". Так вже знаний і титулований митець став неофітом музейної справи.

Загалом Володимир Таран упродовж творчого десятиліття (2008–2019) художньо обрамив сім міжнародних музейних виставок. Дві з них удостоїлися відзначення авторитетним вітчизняним рейтингом "Музейна подія року".

До відзнаки вищезгаданої україно-шведської виставки 2008 р. додалося визнання унікальної експозиції "Тисяча років української печатки", створеної і представленої у 2013 р. у Національному музеї історії України. Почесний перелік усіх виставкових проектів, дизайнером яких був Володимир Таран, долучаємо наприкінці нашої публікації.

Тут представимо тільки загальні штрихи творчої лабораторії ювілята та деякі статистичні дані. Три тимчасові експозиції 2008, 2012 та 2013 років відбулися у Національному музеї історії України. Одна – Музеї історії міста Києва у 2018 році.

Всі вони були знаковими, присвячені титульним подіям української історії і отримали безперечний успіх та високу оцінку громадської думки й фахової спільноти. Про це красномовно свідчить відтворення двох з них у значно доповненій і розширеній версії на найбільшій і престижній музейній сцені української діаспори у світі – Українському Музеї у Нью Йорку.

Йдеться про вже згаданий проект "Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII ст.)" (США, 2010) та "Українське коло: до сторіччя Визвольних змагань (1917 – 1921)" (США, 2019). Ще одна неординарна виставка "У металі, на папері: монети, банкноти та поштові марки незалежної України", яка також відкрилася у Нью Йорку, була створена за участі НБУ та Укрпошти та присвячена 25 річчю Незалежності України і стала суто "американським" експозиційним продуктом.

Фрагмент експозиції виставки
Фрагмент експозиції виставки "Тисяча років української печатки". Національний музей історії України. Київ, 2013 р.

Усі музейні проекти – як в Україні, так і в США – мали повний комплект художньої музейної атрибуції: афіші, постери, запрошення, різноманітну сувенірну продукцію. Поліграфія та експозиція завжди були сукупно витримані в одному мистецькому стилі з органічно притаманними алегоричними та метафоричними образами і знахідками.

Справжніми перлинами проектів слугували музейні каталоги. Мистецький талант Володимира Тарана вправно перевтілював оригінальні, але тимчасові експозиції, у вічну субстанцію книги, викликаючи при цьому непідробне захоплення вмінням зберегти і передати у нових матеріальних формах частку емоційного настрою експозиції, що назавжди зникала у безмежному просторі минулого.

Таких каталогів було створено п'ять (за винятком виставки "Реліквії старого київського самоврядування" (Київ, 2012), а для виставки "Українське коло: до сторіччя Визвольних змагань (1917–1921)" було вироблено один спільний каталог для експозиції у Києві та Нью Йорку). Музейні каталоги Володимира Тарана – гідні "експонати" музейної, наукової та книжкової вітрини майбутнього.

Представляючи Володимира Тарана як музейного художника, не можна не акцентувати на музейних інституціях та особах, які виступили сталими партнерами митця у творенні його музейних рефлексій. Це, передовсім, Національний музей історії України, Музей Шереметьєвих, Музей історії міста Києва та Український Музей у Нью Йорку.

У цьому зв'язку належить гідно піднести та вшанувати Генерального директора Національного музею історії України Сергія Чайковського та його заступницю Ніну Ковтанюк, власника Музею Шереметьєвих Олексія Шереметьєва, Генерального директора Музею історії міста Києва Ларису Булавіну, Президента Управи Українського Музею у Нью Йорку професора мистецтвознавства і куратора виставки "Україна – Швеція…" Ярослава Лешка, завдяки якому розвинулася багатолітня і плідна творча співпраця з Українським Музеєм у Нью Йорку, незмінного Директора Українського Музею у Нью Йорку Марію Шуст, Алекса Непреля, який забезпечив технічну підтримку усіх виставкових проектів у США, гармонізуючи та "комунікуючи" українські й американські технічні стандарти під час монтажу виставок, Людмилу Шпильову – щиру приятельку, оселя якої неодноразово ставала у Нью Йорку надійним прихистом музейних гастролерів з України.

Художній блок поштових марок
Художній блок поштових марок "Україно-шведський воєнно-політичний союз XVII - XVIII ст.". Київ, 2008 р.

З часом музейна праця митця розширила свій творчий спектр і набула нових проявів. Співпраця з Музеєм історії міста Києва призвела до запрошення взяти участь у частковій реконструкції стаціонарної експозиції однієї з філій – "Музею української діаспори". Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця" віднедавна послуговується новим, і головне, художньо вдалим, музейним лого авторства Володимира Тарана.

Подальший розвиток набули музейні мініатюри у титульній діяльності митця – нумізматичній і філателістичній. Володимир Таран та його партнери – переможці конкурсу щодо проектування цьогорічної монети "Харківський історичний музей", присвяченої 100-річному ювілею музейного закладу.

Цікавим творчим явищем є представлення українських артефактів з вітчизняних та зарубіжних музейних колекцій у нумізматичній та філателістичній продукції НБУ та Укрпошти.

Зокрема відзначимо новаторський творчий та технологічний експеримент, притаманний монеті "Богдан Хмельницький" (2015), що містить зображення прапора великого гетьмана з Державної колекції трофеїв Швеції, яка зберігається у Військовому музеї у Стокгольмі, та печатки Богдана Хмельницького – раритетного експоната Музею Шереметьєвих у Києві.

На унікальних артефактах цього приватного музею, у якому зберігається найбільша сфрагістична колекція світу, базуються два художні блоки поштових марок "Козацькі клейноди. Печатки козацької доби" (2017) та "Державні печаті України" (2018). Згадані творчі продукти є одним з оригінальних і мало поширених способів популяризації музейних експонатів – автентичних носіїв національної пам'яті.

Насамкінець підсумуємо: загальний дизайн музейного приміщення, нестандартні художні й технологічні рішення монтажу експозиції, технічне новаторство, високі фахові вимоги до якості рекламної та друкованої продукції, "міждисциплінарний" зв'язок з нумізматичними та філателістичними проектами, витонченість і мистецька абсолютизація найменших нюансів усього творчого процесу дають підстави стверджувати, що творчий потенціал Володимира Тарана як музейного художника розкрився особливо яскраво.

Проект пам'ятної монети НБУ
Проект пам'ятної монети НБУ "На шляхах до Незалежності: 300 років україно-шведського воєнно-політичного союзу". Київ, 2008 р.

Таким з погляду сучасників виглядає музейний автограф Володимира Тарана – митця і патріота. Народжений у с. Гребінки на Київщині – у самому серці України – він став частиною її духовного єства. Залишився відданим і вірним Україні у своїй творчості.

Запорукою його численних творчих звершень, звитяг, тріумфів та фахового визнання став великий подвижницький труд. Недарма його творчим кредо і життєвим мотто, як полюбляє стверджувати Володимир Таран, є лаконічне "Працюємо! Нам своє робить…"

За свої особливі заслуги Володимир Таран 2004 р. нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, а 2009 р. йому присвоєне звання – Заслужений художник України. Але понад усе – він Український Художник.

"Full Circle: Ukraine's Struggle for Independence 100 Years Ago, 1917–1921" (Український музей, Нью Йорк, 2019);

"Українське коло: до сторіччя Визвольних змагань (1917–1921)" (Музей історії міста Києва, 2018);

"IN METAL, ON PAPER: сoins, banknotes, and postage stamps of independent Ukraine" (Український музей, Нью Йорк, 2016).

"Тисяча років української печатки" (Національний музей історії України, 2013);

"Реліквії старого київського самоврядування" (Національний музей історії України, 2012);

"Ukraine-Sweden: at the crossroads of history (XVII-XVIII centuries)" (Український Музей, Нью Йорк, 2010);

"Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII ст.)" (Національний музей історії України, 2008).

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Шоста зупинка. Площа Лесі Українки

Поруч інституту був великий універмаг, Печерський. І там час від часу траплялися дива у вигляді імпортних товарів. Проте навіть коли ці товари з'являлися, і коли ти в боротьбі та навіть бійках доходив у кількагодинній черзі до омріяного прилавку, виявлялося, що купити їх на зарплатню інженера не завжди було легко. І дівчата придумали геніальний вихід

Андрій Руккас: Сто років бою біля Чорного Острова

Крім Євгена Мишківського, в бою біля Чорного Острова полягли козаки Іван Литовченко та Йосип Продиус, пропав безвісті бунчужний Олекса Фількевич. У 100-ту річницю бою, в Чорному Острові відкрили пам'ятний знак на честь загиблих героїв. А от чи є вулиця імені Євгена Мишківського у Тернополі?! Схоже, що немає

Юрій Юзич: Пластуни віднайшли у Відні могилу начштабу корпусів УГА Фердинада Льонера

Хто такий Фердинад Льонер (Ferdinand Lohner)? Уродженець Сараєво, австрійський німець. Випускник віденської академії генштабу 1914 року. Відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. Добровольцем вступив до УГА.

Наталка Діденко: Тролейбус номер 15. Зупинка «Вулиця Івана Кудрі». П`ята зупинка

Боєнська вулиця, сповнена тваринного жаху в прямому сенсі, Іван Кудря, за яким тягнеться шлейф крові та нищення, трагедії Жовтневого палацу та Хмарочоса Гінзбурга, а тепер готелю `Україна`, які стоять практично поруч, дивляться один на одного – усі ці місця та імена якось фантастично сплелися драматичними нитками нашої історії.