Що залишилось після отих ваших майданів?

«Що залишилось після отих ваших майданів?» - це питання я досить часто чув раніше.

 

Відповідаю: неймовірне, фантастичне, безпрецедентне зростання довіри українців одне до одного.

Пару тижнів тому опублікували чергову хвилю Світового дослідження цінностей. Воно показує, що рівень довіри українців до інших людей вищий, ніж мають угорці, італійці, французи, словенці, поляки, словаки, чехи, болгари, хорвати, румуни, греки, кіпріоти.

У нашій частині Європи саме в українців – найвищий рівень довіри одне до одного. Більш того – ми випередили за рівнем довіри кілька країн "Старої Європи", де такі показники суттєво вищі, ніж на сході чи півдні континенту.

 
За рівнім довіри до інших людей Україна перегнала не тільки більшість сусідів, але і деякі країни "старої Європи". Графік з Світового дослідження цінностей 2020. Для збільшення перейдіть за посиланням

Як так сталося, що українці стали "чемпіонами з довіри"?

Світове дослідження цінностей показує, що від часу попередньої хвилі 2011 року за минулі 9 років рівень довіри в українському суспільстві зріс з 23 до 30%. Це насправді круто. Але це дослідження не дає можливості нам подивитися щорічну динаміку змін.

Але Інститут соціології НАНУ проводить щорічні дослідження, які дозволяють нам оцінити, коли саме змінився тренд: коли недовіри стало менше, а довіри – більше в українському суспільстві?

Після виживання у 1990-х тренд змінюється у Мілленіум: українське суспільство почало потроху ставати заможнішим, а заможніші люди довіряють більше, ніж бідні.

Але справжній сплеск зростання довіри відбувається під час і після Помаранчевої революції.

Рівень довіри стрибкоподібно виходить на перший пік: 49% українців у 2005 році стверджували, що довіряють співвітчизникам.

Але потім відбуваються певні коливання, а за часів Януковича – просідання рівня довіри.

Наступний пік довіри соціологи фіксують після Євромайдану та Революції гідності – у 2016 році ми виходимо на абсолютний рекорд довіри українців одне до одного – 56% стверджували, що довіряють співвітчизникам.

 
Після Майданів рівень довіри до співвітчизників зростає, а недовіра - зменшується. Графік побудований на основі даних Інституту соціології НАНУ/Українське суспільство: Моніторинг соціальних змін, 2018

Хтось запитає: чому данні Світового дослідження цінностей та Соціального моніторингу Інституту соціології НАНУ відрізняються? Бо вони інакше формулюють питання.

У першому дослідженні формулювання питання про довіру більш нейтрально-абстрактно та передбачає альтернативу: Як Ви вважаєте, більшості людей можна довіряти чи потрібно бути обережним у стосунках з людьми?

У вітчизняному опитуванні питання сформульовано з виразними позитивними конотаціями: Який рівень Вашої довіри співвітчизникам?

І тому це дає нам різні абсолютні значення в одні і ті ж самі роки. Але обидва дослідження дають нам однакове розуміння тренду: після майданів рівень довіри українців одне до одного суттєво зростає.

На жаль, потім тренд змінюється, і зараз тривають процеси, які призводять до падіння довіри в українському суспільстві.

Проте навіть після того, як рівень довіри зменшився, українці усе одно на європейській "карті" довіри опинилися в компанії Балтійських країн.

Іще пару Майданів – і рівень довіри в Україні буде як в Данії, Швеції чи Норвегії!

Тому коли мене питають "Що залишилось після отих ваших майданів?" Я і далі відповідаю: неймовірне, фантастичне, безпрецедентне зростання довіри українців одне до одного.

Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.