Щоденник Скотта: Різдво посеред криги

П’ять годин після того компанія сиділа за столом і дружно співала; таланту в нас небагато, але кожен долучився тією чи іншою мірою, “тож співи були просто приголомшливі. Приємна несподіванка, що наша зовсім не музична партія виявилася такою завзятою до співів. У Різдвяну ніч вони тривали аж до першої по опівночі і супроводжували кожну роботу.

 

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача "Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".


Четвер, 22 грудня

Опівдні, 68° 26' 2'' пд.ш., 197° 8' 5'' зх. Дрейф – N, 5E, 8.5'. Без змін.

Вітер стійко дме з SW, небо чисте, барометр нерухомий. Кінця-краю цьому не видно. Яка невдача! Ми дали печам згаснути; з підвітряного боку лежать крижані гори, мусимо якось розчистити шлях, бо не можна більше марнувати вугілля.

Немає жодних ознак бриж, хоча з таким вітром вони неодмінно мали б бути, якби відкрита вода була десь неподалік. Ні, схоже, ми втрапили у шерегу невдач, фортуна намірилася влаштувати нам на шляху всі можливі труднощі.

У нас залишилося менше 300 тонн вугілля, корабель його просто пожирає. Це тривожить. А до того ж поні все марніють і марніють. Єдине, що трохи бадьорить дух, – це наявність відкритої води на сході та між південним сходом і півднем. У тому напрямку видно великі смуги відкритих вод, але до них нас не пускає цей щільний пак.

Аткінсон відкрив нового ціп'яка у кишках пінгвіна Аделі – то малюсінькій хробак завдовжки в 1/8 дюйма і з головою у формі гвинта.

Трошки втішає хоча б те, що нас не сильно заносить на схід.

 


П'ятниця, 23 грудня

Вчора близько десятої ночі вітер трохи влігся і корабель розвернувся. Поставили передні вітрила і пробилися на кількасот ярдів на північ, але скоро знову застрягли. Так ми, нерухомі, опинилися з навітряного боку великої крижаної гори, при тому вітер невпинно дужчає. Становище неприємне, але не надто вже й тривожне.

Ми підняли всі вітрила і з цією допомогою корабель поволі розбив кригу, обійшов гору і, вивільнившись з-під тиску, увійшов у відкриту воду під тією горою. Тут уже можна було повернути через фордевінд і перед нами вже відкривалася ясна перспектива втечі на схід і далі на південь. Йдучи розводдями, на ранковій вахті ми здолали значну віддаль, а одразу по обіді повернули на південь, і далі на південний захід.

До першої дня пройшли 8,5' на S, 22E та близько 5' на SSW. Видно великий водний прохід на південь, від якого ми відрізані тільки широкою смугою крижини з численними проталинами – це складена крижина.

Це була наша нагода прорватися, але ми застрягли на пів дороги, під самими вітрилами було однаково неможливо просуватися вперед чи відступати. Наказав розпалити печі, але вони будуть готові не раніше як опівночі. Чи вийдемо ми з паку до Святвечора?

Крижини сьогодні були більші, але тонші і сильно заводнені. На їхній поверхні є широкі калюжі води, по декілька поряд. Деякі з них тонкі і довгі, ніби утворилися на місці якоїсь тріщини; також то там, то сям видніються тріщини без води. Такі крижини можна назвати "складеними", бо вони, очевидно, складаються із примерзлих одна до одної старих крижин; місця стиків приховані свіжим снігом.

Місяць тому, мабуть, неможливо було б визначити нерівності та відмінності у природі різних частин крижин, але нині молодша крига заболотилась і стрімко тане, звідси й калюжі.

Я схильний вважати, що замалим не всі великі крижини і багато із менших – "складені"; а це означає, що сполучення двох крижин не конче утворює лінію слабкості, якщо, звісно, різниця у товщині сполучених крижин не надто велика. Авжеж, молода чи й навіть однорічна морська крига не здатна міцно скріпитися зі старими затоковими крижинами, а тому її можна знайти відособленою в морі навіть у таку пору року.

У такий досить похмурий час мало що може статися в особистих справах нашої компанії, а втім приємно бачити поступ, який члени нашої партії несвідомо здійснюють в утвердженні гарних стосунків між собою. Корабель цілковито вільний від скарг і халеп. Ні разу не чув я лихого слова ні разу не бачив кривого погляду.

Над усією громадою панує дух терпимості та доброго гумору; неймовірно тішить усвідомлення, що чоловіки здатні переносити такі тяготи, небезпеки та одноманітність, і все одно лишатися доброзичливим товариством.

Почали приготування до святкування Різдва. Так дивно розуміти, що найдовший день південного року вже позаду.

Вранці бачив кита, приблизно футів 25-30. Вілсон думає, новий вид. Знайшли пінгвінів Аделі зграями по двадцять чи щось близько того. Не пригадую, чи бачив колись так багато їх посеред паку.



Після півночі, 23 грудня

Об одинадцятій повідомили, що пара готова. Трошки пошарпавшись туди-сюди, ми вирвалися з нашої крижаної в'язниці і попрямували розводдям до відкритих вод.

Ми увійшли в область, де відкритої води значно більше, ніж льоду; вона розкинулася ставками неправильної форми завширшки у 3-4 милі, з'єднаними між собою проходами. Крижини ж у свою чергу – і цей факт спантеличує – і досі мають велетенські розміри; щойно ми проминули одну не менше двох миль у поперечнику.

У такому поцяткованому морі не можна йти навпростець, часто доводиться йти довшим шляхом в обхід. Але загалом у спокійній воді та за сприятливого вітру ми робимо гарний поступ.

Просто дивовижно, що навіть у такому відкритому морі, як тут, трапляються такі величезні крижини; ясно, що ніяких південних бриж тут і бути не може. Крижини, як і описані в обід, мають проталини, і жодна з них не перевищує 2 футів завтовшки. У полі зору дві чи три крижані гори.

 


Субота, 24 грудня, Святвечір

69° 1' пд., 178° 29' зх. S, 22E, 29'; мис Крозьє – 551'.

Халепа! Сьогодні о сьомій ранку ми уперлися у суцільний пласт паку, що простирається на всі боки, окрім того, з якого ми прийшли. Зізнаюсь, я лягав спати о третій годині, гадаючи, що нашим незгодам вже кінець. Трошки непокоїв розмір крижин, але я й подумати не міг, що за таким великим простором відкритої води на нас знову чекатиме щільний пак.

Все було добре до четвертої години, коли попереду знову з'явилася біла стіна. О п'ятій всі проходи закінчились і ми увійшли до паку. О сьомій ми наблизилися до велетенської складеної крижини, не меншої від тих, що ми бачили раніше. Ми не змогли б ані обійти її стороною, ані пробитися крізь неї. Залишалося тільки зупинитися та згасити топки. Що буде тепер?

Будь-якої миті крига може розкритися і дати нам шлях до дальшої відкритої води на півдні, але, поки поруч є ці великі крижини, ніхто не поручиться, що нам не доведеться раз у раз отак зупинятися. За два тижні крижини трохи підтануть і корабель буде здатен в багатьох місцях пробитися крізь них.

Важко дається рішення, що робити за таких обставин.

Якщо загасити топки, це означатиме певну втрату понад 2 тонн вугілля, коли їх доведеться розтоплювати знову. Але ці 2 тонни ми так чи сяк спалимо за добу, тож, якщо затримка буде довшою за 24 години, то ощадливіше згасити вогонь. При кожній зупинці доводиться вгадувати, триватиме вона довше чи менше двадцяти чотирьох годин.

Вчора вночі добре просунулися вперед на п'ять чи шість миль, але слід пам'ятати, що така віддаль обходиться нам у додаткові дві тонни вугілля.

Якщо просто чекати, нас, мабуть, відноситиме на північ. В усьому іншому умови повинні поліпшуватися, за винятком того, що південний край паку постійно збільшуватиметься.

Приблизний рух течій у паку

Число / Течія / Вітер

11-12 / S, 48E, 12'? / N через W, від 3 до 5

13-14 / N, 20W, 2' / NW через W, 0-2

14-15 / N, 2E, 5.2' / SW, 1-2

15-17 / очевидно, течія слабка / перемінний слабкий

20-21 / N, 32E, 9.4 / NW до WSW, від 4 до 6

21-22 / N, 5E, 8.5 / західний від 4 до 5

З цього видно, що загалом дрейф залежить від вітрів. Нам випало панування західних вітрів у регіоні, де варто було б очікувати панування східних.

Але тепер, коли вітер перемінився на східний, як це відіб'ється на нас?

 


Неділя, 25 грудня, Різдво

Координати за обчисленням: 69° 5' пд,, 178° 30' сх.

Минулої ночі я мав світлу надію, що на Різдво ми вже будемо у відкритій воді. Але зараз картина різдвяна аж занадто. Нас оточує крига, шарувато-дощові хмари затуляють собою небо і час від часу посипають нас легким лапатим снігом; подекуди на хмарах відбивається тінь від маленьких озерець відкритої води – ця чорнота переважає там, звідки ми прибули, а от у всіх інших напрямках шириться білий серпанок відблисків льоду.

Ми у полоні. Пробитися на самих тільки вітрилах неможливо, та й пара особливо не допомагає, а з кожним наступним кроком можливості просування навіть зменшуються.

Вітер, що так довго віяв наполегливо з заходу, вчора вночі припинився, і сьогодні він уже надходить з NE через N – рівний бриз силою 2-3 бали. Оскільки людині потрібна якась надія, то ми свою покладаємо на ймовірний ефект від тривалого східного вітру. Знову потрібне терпіння і тільки терпіння. Принаймні тут ми у цілковитій безпеці.

Крига така тонка, що її тиск нам не загрожує, крижаних гір у безпосередній близькості теж нема. Тонкість криги – найбільший наш подразник та омана. Попри похмурі перспективи, усі на борту веселі і святкова вечеря обіцяє бути радісною.

Кают-компанія гарно прикрашена різноманітними вивісками. На службу сьогодні прийшли геть усі, гучно співали гімни.

Куди нам тепер іти: на схід чи на захід?

Я намагався йти на захід, бо так пролягає більшість шляхів і нікому раніше тут ще не випадали такі тяжкі умови, як нам. Але, окрім цього, підстав іти в тому напрямку немає; до того ж, весь минулий тиждень перспективи руху на захід видавалися гіршими, ніж у будь-якому іншому напрямку. Попри розпорядження звертати за нагоди на SW, пробитися в тому напрямку було неможливо.

Подією Різдва став виплід крольчихи Кріна. Кажуть, вона привела 17 кроленят, а Крін наперед роздав 22!

Не знаю, що станеться з родителькою та виплодом, але зараз вони в теплі та затишку у сіні під баком.



Опівночі

Цієї ночі падає густий сніг, температура 28º. Назовні холод і сльота.

Святий вечір щойно закінчився. Вечеря була славетна: помідоровий суп, тушкована пінгвіняча грудка, ростбіф, різдвяний пудинг і пироги з фаршем, спаржа, шампанське, портвейн і лікери – справжній бенкет. Вечеря почалася о шостій і закінчилась о сьомій.

П'ять годин після того компанія сиділа за столом і дружно співала; таланту в нас небагато, але кожен долучився тією чи іншою мірою, "тож співи були просто приголомшливі. Приємна несподіванка, що наша зовсім не музична партія виявилася такою завзятою до співів. У Різдвяну ніч вони тривали аж до першої по опівночі і супроводжували кожну роботу. Не знаю, чи Ви чули, як у морі співають шанті. Торгові моряки в запасі мають їх чимало й неодмінно до них звертаються, коли стають на якір або здіймають вітрила. Зазвичай їх співають хрипло і не в лад, але, коли до діла береться великий гурт чоловіків, то враження це справляє неймовірне".

 

У матросів святкова вечеря була ще в середині дня – страви ті ж самі, тільки із випивки в них було пиво і трохи віскі. Здається, їм усе припало до смаку. Принаймні настрій на палубі явно радісний.

На крижині неподалік від корабля заночували три гурти пінгвінів. Всього я нарахував їх 39. Ми могли б легко спіймати цих птахів, з цього ясно, що в паку завжди можна роздобути їжу.

Вночі помітив, як поморник сів на перевернуту брилу льоду на краю крижини, на якій кілька пінгвінів збиралися відпочити. Вони провели між собою галасливу нараду, що робити з поморником, а тоді всі разом посунули на нього. За кілька кроків від нього передовий пінгвін зупинився і розвернувся, а решта почала пхати його до поморника. Одне за одним вони відмовлялися від змоги першим підійти до ворога, і тільки після тривалої балаканини та взаємної підтримки вони поступово наблизились до нього.

Але дістатися до поморника вони не змогли, бо він, хоч і сидів собі безтурботно на брилі, та, коли вони підійшли, то відлетів на кілька ярдів і приземлився з іншого боку цього гурту пінгвінів. Вони розвернулися і пішли на нього, використовуючи точно таку ж тактику, як і минулого разу, аж поки він не полетів геть. Було надзвичайно цікаво спостерігати за цим тремтливим протестом пінгвінів. Зовсім не важко уявити собі той спосіб мислення, який спонукав їх діяти саме таким чином, і перекласти його на людську поведінку.

З другого борту корабля інший гурт пінгвінів бився за володіння маленькою брилою, з якої вони мали дуже ненадійну опору. Вихиляси, з якими вони намагалися здобути перевагу, повалення птаха, якому вдавалося взяти брилу під контроль, і неодмінна втрата рівноваги та позиції кожним птахом, який досягав вершини своїх прагнень, – усе це було майже так само захопливо, як і епізод із поморником. Воістину велику розвагу дарують ці маленькі істоти.



Понеділок, 26 грудня

За спостереженнями – 69° 9' пд., 178° 13' зх.

Дійсний курс за 48 годин – S, 35E, 10'. Становище цієї ночі безрадісне. Усі надії на те, що східний вітер відкриє пак, здається, розвіялись. Нас оточують щільно притиснуті одна до одної крижини неймовірних розмірів. Подеколи між ними з'являються розводдя і ми, мов краби, вряди-годи прослизаємо з одного в інше.

Надію підтримувати важко. Над проходами, що ведуть на північ, видніються смуги водяного неба, але на південь від нас небо всуціль біле. День видався хмарним, вітер силою 3-5 балів дме з ENE, час від часу падає сніг. Навряд чи можна вигадати ще тужливішу для наших очей картину.

Лежачи минулої ночі в ліжку, я завважив розмірене потріскування шуги, принаймні так мені здалося, а сьогодні повідомили, що крижини поменшали. Пізніше ми, здається, виявили ледь помітне коливання води вздовж корабля. Можливо, пішли довгі низькі брижі, а це нам дуже допомагає.

Сьогодні ввечері крижини навкруг нас, поза сумнівом, аж ніяк не менші від тих, що траплялися раніше, і не бачу жодних ознак того, що вони можуть розколотися чи хоча б послабити зчеплення одна на одною.

Дуже, дуже тяжке випробування.

Нам вдалося пройти 2-3 милі на SW (?) під вітрилом: ми поперемінно відводили корабель назад, потім підіймали вітрило і перли крізь вузькі розводдя напролом. Навряд чи буде цього достатньо, щоб хоча б перекрити дрейф. Все це навіює тугу. З іншого боку тішить, що кожен готовий цілковито віддатися роботі, навіть якщо плодів вона приносить вкрай мало.

Реннік знову прозондував, 1843 сажні.

Неабияк дратує, що ми не можемо збагнути, чому крижини періодично то відкриваються, то закриваються. Цікаво, чи ховається причина у припливних рухах. Однак загалом скидається на те, що наші умови створюються під впливом якихось віддалених чинників.

Може, десь далеко на півночі чи півдні вітер дме в іншому напрямку, призводячи до посилення чи послаблення тиску. До того ж, простори відкритих вод, подібні до тих, що ми пройшли північніше, забезпечують обшир, куди може переміщатись пакова крига. Досадну невпевненість спричиняють нерозуміння причини нашого затвору і нездатність передбачити, як на нього вплине переміна вітру. Можна тільки туманно уявити, що десь далеко за небокраєм відбуваються речі, які впливають на наше становище безпосередньо.



Вівторок, 27 грудня

Координати за обчисленням – 69° 12' пд., 178° 18' зх.

На першій вахті пройшли майже дві милі, то пробиваючись самостійно, то лягаючи в дрейф. Потім корабель знову вкляк. Як на зло, лід наблизився упритул до нас, навіть почав тиснути, і ми не зсунулись ні на ярд. Вітер постійно дужчав і, змінивши напрям на ESE, розгулявся до легкої бурі. Ми залишили тільки нижні марселі.

На ранковій вахті ми знову почали рух, бо крига, як завжди, без якоїсь видимої причини, стала розходитись. Просунулись на пару миль у західному напрямку таким самим чином, як і вчора. Крижини тут ніби трохи менші, але можливості наші обмежені. Стоїть непроникна імла, і єдине, щодо чого можемо бути певними, – що в напрямку нашого руху є озерця води з проміжками у милю-дві між ними.

Ми починаємо рухатись між двома крижинами, проходимо 200-300 ярдів і упираємось у велику брилу. Тоді доводиться чекати від десяти хвилин до половини години, поки корабель розвернеться, обійде ту брилу і ляже в дрейф з підвітряного боку. Коли все чисто, корабель рветься вперед і операція повторюється знову.

Час від часу, коли йому вдається трохи розігнатися, він трощить перепону і поволі просувається крізь неї. Є віддалені брижі – дуже довгі, дуже низькі. Я обчислив їхній період – 9 секунд. Усі кажуть, що крига скресає. Сам особисто я не бачив жодних доказів цього, але Вілсон бачив велику крижину, яка нещодавно розкололася начетверо у такий спосіб, що причиною цього корабель бути не міг ніяк. Те, що великі крижини розколюються, – безумовно обнадійливий знак.

"Я багато написав про пакову кригу, хоча за нормальних обставин мав обійтись кількома словами. Але навряд чи Вас здивує моя розповідь про те, якою перешкодою він для нас виявився".

Під час вчорашньої бурі я подумав, становище наше могло б бути значно гіршим. Поки вітер завивав у такелажі, ми безтурботно сиділи поміж крижин і були цілком вільні від тривог стосовно корабля, вітрил, гір чи тиску криги. Можна було спокійно спуститися і з усіма вигодами виспатись.

Трохи непокоїло становище поні, але врешті-решт коней споконвіку перевозили на маленьких кораблях, і то нерідко у тривалих мандрівках. Східній партії (партія на чолі з лейтенантом Кемпбеллом, яка, будучи не в змозі висадитись на Землі Короля Едварда, зрештою була доправлена до північної частини Землі Вікторії, тож врешті-решт стала знаною як "північна партія". Згадана тут західна партія включає всіх мешканців бази на мисі Еванса; склади, про які тут ідеться, були закладені для прийдешнього походу до полюса – І.С.) будь-яка наша затримка точно піде на користь, бо чим пізніше ми висадимо їх на Землі Короля Едварда, тим їм краще.

Західній партії доведеться скоротити час на закладення складів, але, навіть якщо ми висадимося у січні, часу на всі роботи буде вдосталь. Треба зізнатися, що становище могло б бути значно гіршим, а зараз непокоїтись взагалі не доводилося б, якби знати напевне, що визволення з криги – питання, скажімо, одного тижня.

Боюсь, у льодовні не все гаразд. На баранині з'явилася пліснява, а яловичина підгнила. Виразно смердить. Льодовню відкрили за наказом, коли температура опустилася нижче 28º. Я гадав, що від цього м'ясо затвердне, але, схоже, потрібна вентиляція. Коли вночі похолоне, варто, мабуть, вийняти з льодовні яловичину і поставити там віндзейль (довгий парусиновий циліндр із металевими або дерев'яними обручами, який ставиться у внутрішні приміщення корабля для провітрення – І.С.), аби провітрити приміщення. Якщо не спрацює, треба буде більше тушок розвісити на такелажі.

 


Пізніше, 18:00

Вітер знову змінився з SE на ESE, брижі вщухають. Схоже, це доводить, що в першому напрямку є відкрита вода, а в другому – немає, і що загалом ми йдемо правильним курсом.

Небо розвиднюється, але вітер і досі поривчастий, від 4 до 7 балів. Крига трохи промерзла і від обіду ми не зрушили з місця.



21:00

Ввечері один із поні впав. Він падав і раніше. Може, це й нічого не означає, та з іншого боку, це точно не добрий передвісник.

А більше немає нічого, вартого запису, і я завершую цей том мого Щоденника за обставин, які радісними назвати не можна.

Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.

Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.

Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.

Ольга Перебийніс: Яків Гніздовський. Кілька думок з нагоди дня народження художника

Сніг у Празі останніми роками явище доволі рідкісне. Але саме сьогодні погляд у вікно відкриває нечасто бачену тут ідилічну картину скутих морозом оголених гілок дерев на білосніжному полотні свіжого снігу. У голові промайнула парадоксальна думка про те, що картина, створена природою, своєю досконалістю, мабуть, може позмагатися з дереворізами Якова Гніздовського.

Іван Синєпалов: Щоденники Скотта: тюленячі котлети та збори в дорогу

На вечерю мали тюленячі котлети, зготовані так вправно, що їх і не відрізнити від найкращих яловичих котлет. Я сказав двом, що то яловичина, і вони ні словом не виявили сумнівів, допоки я не просвітив їх: тільки після того, як кожен з’їв по дві штуки. Це вперше я куштував тюленину, не відчуваючи її виразного присмаку. Але навіть її власний смак прийнятний у руках нашого кухаря – він просто неперевершений.

Василь Стус: Лист Стуса до Малишка (12 грудня 1962)

На Донбасі (та й чи тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної.

Олег Стецишин: Байден – Рюрикович?

Серед предків Джо Байдена були київські і галицькі Рюриковичі? Принаймні, це випливає з інформації відомого французького генеалогічного сайту.