10 найкращих книг про Київ, написаних українською

Захисники Булгакова - кияни, апелюють до того, що він є автором текстів про Місто (Біла гвардія, Киев-город). І, мовляв, ніхто більше так пронизливо про Київ не написав. При цьому, якщо і згадуються інші російські автори, що писали про Київ, як то Лєсков, Купрін, Паустовський, то побіжно, з приміткою, що "їх так не знають" і "на стільки мов не перекладені". Якщо попросити цих захисників Булгакова-"київського письменника" назвати бодай 3 книги про Київ українських авторів, вони губляться

 

Захисники Булгакова - кияни, апелюють до того, що він є автором текстів про Місто (Біла гвардія, Киев-город). І, мовляв, ніхто більше так пронизливо про Київ не написав.

При цьому, якщо і згадуються інші російські автори, що писали про Київ, як то Лєсков, Купрін, Паустовський, то побіжно, з приміткою, що "їх так не знають" і "на стільки мов не перекладені".

При цьому, якщо попросити цих захисників Булгакова-"київського письменника" назвати бодай 3 книги про Київ українських авторів, вони губляться. І я зараз про київську інтелігенцію, людей, що багато читають, люблять місто, цікавляться його історією.

В цьому контексті їх "давайте розвивати власну культуру, а не знищувати Булгакова" не витримує критики, бо за 30 років вони так і не знайшли часу/бажання познайомитися з українською культурою.

Тому вирішила допомогти.

Про мою експертність: я колекціоную книги про Київ. Здебільшого нонфікшн, спогади, альбоми тощо. Написала урбаністичне фентезі у декораціях історичного Києва 1911-1913 років "Лазарус".

Київ - місто Нечуя-Левицького
Київ - місто Нечуя-Левицького

Нижче мій топ (лише обрані прозові тексти) книг про Київ, написаних українською, з одним реченням "про що".

1. "Місто", Валер'ян Підмогильний (підкорення Києва молодим чоловіком у 1920-ті).

2. "Хмари", Іван Нечуй-Левицький (інтелігенція у Києві у 1870–1872 роках). Цього ж автора збірка оповідань "Київські прохачі".

Нечуй-Левицький прожив у Києві біля 50 років, похований на Байковому, але музей має на Черкащині.

3. "День мій суботній", Григір Тютюнник (повість про підкорення Києва у 1970-х). Тютюнник жив на Андріївському (що описано у тексті), але музею не має.

4. "Дівчинка з ведмедиком", Віктор Петров (Домонтович) (ексцентрична історія про любов у Києві 1920-х).

5. "Записки Кирпатого Мефістофеля", Володимир Винниченко (страждання чоловіка під час кризи віку у Києві 1916 року).

6. "Клавка" та продовження "Юра", Марина Гримич (романи з присмаком мелодрами. Перший - про Київ 1947 року та Спілку письменників, другий - про Київ 1968 року).

7. "Місто з химерами", Олесь Ільченко (атмосферний, з детективними нотами роман про Київ початку ХХ ст.).

8. "Кохання в стилі бароко", Володимир Даниленко (любовний детектив, загадка пов'язана з київською архтектурою та ландшафтом).

9. есе з "Лексикону інтимних міст", Юрій Андрухович.

10. "Зелена маргарита", Світлана Пиркало (молодіжна повість про Київ початку 2000-х); "Я тут живу", Міла Іванцова (про життя Києва і його мешканців у період між двома Майданами); "Київські канкули", Наталя Тисовська (гостросюжетні пригоди американки у довоєнному Києві).

У якості бонуса - п'єси:

"За двома зайцями", Михайло Старицький (її носії російсько-радянської культури знають у Києві не менше за Булгакова).

"Свіччине весілля", Іван Кочерга (дія відбувається у Києві 1506 року - маловідомий період у Києві).

Про окремі історичні періоди у Києві варто почитати у Павла Загребельного, Валерія Шевчука.

Книги для підлітків про Київ:

"Метро до темного міста", Олена Захарченко.

"Темний бік будинку", Марина Макущенко (романи для підлітків, повні пригод, історії міста, знайомих локацій).

Поезія - дуже багато, насправді. Моє улюблене написав Павло Тичина:

Над Києвом — золотий гомін,

І голуби, і сонце!

Внизу —

Дніпро торкає струни...






Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.