Зеленський читає книжки з історії. Шукаємо фото

Журналісти британського щотижневика «The Economist» помітили на столі у президента Зеленського дві книги. Одна із них - "Нариси історії українського народу" Михайла Грушевського. Історик писав цю книжку для російськомовної української інтелігенції та росіян. Сподіваємось, що в Україні знайдуть гроші, аби завершити видання 50-томника Грушевського. Це потрібно не лише для престижу нашої країни. Книги Грушевського на сьогодні мають практичне значення

 
Михайло Грушевський

15 грудня 2022 року британський щотижневик "The Economist" надрукував текст "Volodymyr Zelensky and his generals explain why the war hangs in the balance".

Починається текст так:

"TWO BOOKS stand out in the stacks resting on the desk of Volodymyr Zelensky, Ukraine's president. One is a collection of essays on Ukrainian history by Mykhailo Hrushevsky, a 19th-century thinker who helped forge the country's national identity.

The second is "Hitler and Stalin: the Tyrants and the Second World War", by Laurence Rees, an English historian. The books hint not only at the president's outlook, but also his changed circumstances".

Для тих, хто не читає англійською, 17 грудня 2022 року "Українська правда" подала переклад статті українською під назвою "Володимир Зеленський та його генерали пояснюють, чому війна висить на волосині":

"Серед стосів, які лежать на столі Президента України Володимира Зеленського, вирізняються дві книги. Одна – це "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського, мислителя 19 століття, який допоміг сформувати національну ідею країни.

Друга – "Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна" англійського історика Лоренса Ріса. Книги вказують не лише на світогляд президента, а й на обставини, що змінилися".

Книга Грушевського, яка лежала на столі Президента України і про яку у статті згадали британські журналісти, підготували наші колеги Ігор Гирич та Валентин Кавунник з Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України.

І президент, як написано у статті у "The Economist", щодня о 6-ї ранку надягає окуляри для читання та гортає десь 20 сторінок цієї книги.

Мова йде про "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського, що у 2021 році надрукувало видавництво КСД.

Що кидається у вічі?

У вічі кидається дуже гарна солідна палітурка!

 

Як виявляється, саме у цьому секрет успіху! Бо "Нарис…" у перекладі українською вперше з'явився у 2015 році як 22-й том 50-томника Грушевського.

Михайло Грушевський написав "Очерк истории украинского народа" російською мовою!

Далі цитую анотацію з видання 2015 року:

"У томі 22 "Творів" М.Грушевського у 50-ти томах уміщено в українському перекладі працю "Очерк истории украинского народа", яку історик опублікував у 1904 р.

За життя автора книга була перевидана у 1906, 1911 і 1913 рр.

"Очерк…" призначався для російськомовної української інтелігенції та росіян і знайомив з тисячолітньою історією українського народу від доісторичних часів і князівського періоду до доби новітнього українського відродження у ХІХ – на початку ХХ ст.

Крім "Ілюстрованої історії Україниˮ – це єдина суцільна політична історія України від найдавніших часів до модерного часу. До тому увійшли "Додаткиˮ, які розкривають історію створення книжки та рецепцію суспільства на неї".

У 2017 році з дозволу видавництва "Світ", яке готує 50-томник Грушевського, "Нарис…" був оприлюднений на Е-Архіві Михайла Грушевського. Це видання - з цінними додатками, чого немає у виданні 2021 року. Фахівцям саме воно має стати у нагоді.

Знайти том можна у вільному доступі (якщо сайт не вантажиться, зайдіть за якийсь час – сервер працює, коли є світло).

 

Отже, висновки:

1. Щиро радіємо за колег, про роботу яких написав "The Economist"!

2. Друкуємо книги у всіх можливих варіантах – щось десь має спрацювати. Але дивіться, щоб палітурка була солідною!

3. Сподіваємось, що в Україні знайдуть гроші, аби завершити видання 50-томника Грушевського. Це потрібно не лише для престижу нашої країни. Книги Грушевського на сьогодні мають практичне значення.

4. Працюймо, пані та панове історики та археографи, працюймо далі.

Хто цікавиться:

1) "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського із коментарями та додатками можна купити на сайті видавництва "Світ" за смішною на сьогодні ціною;

2) з Е-Архіву Михайла Грушевського том можна завантажити безкоштовно;

2) на сайті КСД можна купити електронну версію книги;

3) на сайті КСД можна купити таку ж книгу, яка лежить на столі президента і яку президент щоденно гортає.

Насамкінець:

Прохання-питання.

Чи бачив хтось фотографію стола Президента України із названими у статті британського журналу книжками Михайла Грушевського та Лоренса Ріса?

Дуже треба.






Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.