Репринтне видання «Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.»

У радянські часи більшість архівних документів та видань місцевої преси, в тому числі й "Газета Гадяцького земства", були вивезені за межи України і знаходяться в архівах і бібліотеках росії, що позбавляє українців можливості вивчати власну історії з першоджерел. Ще до початку повномасштабної війни нам вдалося відсканувати, хоч й невеличку, але суттєву частину номерів газети. Ця праця надихнула нас на випуск репринтного чотирнадцяти томного видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.". Долучитися до цього може кожен!

 

"Газета Гадяцького Земства" видавалась у місті Гадяч Гадяцького повіту Полтавської губернії в період з 01 січня 1906-го до грудня 1918 року і з вересня до листопада 1919 року. Засновником газети була Гадяцька повітова земська управа.

У період з грудня 1918-го до серпня 1919 року, коли Полтавщину захопили більшовики, газета не виходила, а з листопада 1919-го була остаточно ліквідована радянською владою. Весь час свого існування газета розповідала про події, що відбувались як у Гадячі, так і в повіті й губернії, а також висвітлювала найбільш значущі події у державі та світі.

Газета, як правило, виходила 2–3 рази на тиждень обсягом 4 сторінки, у форматі сучасної районної газети.

08 травня 1917 року редакторкою газети призначена українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка), яка також була авторкою більшості статей.

Зі свого першого номера газета виходила російською мовою, а з початком Української революції публікація статей відбувалась двома мовами. З призначенням на посаду редакторки О. Пчілки "Газета Гадяцького земства" змінила свою назву на ""Рідний край" Газета Гадяцького земства" та стала друкуватись виключно українською мовою.

"Газета Гадяцького земства" була такою самою, як будь-яка повітова газета тих часів, що друкувала на своїх шпальтах інформацію місцевого значення, журнали засідань повітових земських зборів, рекламу. Тому за змістом опублікованої інформації не відрізнялась від інших подібних видань.

З приходом О. П. Косач газета спрямувала вектор подачі інформації у бік популяризації України як держави, приділяючи особливу увагу національній українській ідентичності.

Газета стала публікувати художні твори, розповідати про діяльність місцевої "Просвіти", інформувати про вистави народного театру.

Свою увагу газета звертала й на загальнодержавні події. На її шпальтах публікувались тексти Універсалів Центральної Ради, міжнародних договорів, інформація з фронтів. Не оминались увагою питання освіти, церкви, культури.

Так склалося, що за радянські часи більшість архівних документів та видань місцевої преси, в тому числі й "Газета Гадяцького земства", були вивезені за межи України і знаходяться в архівах і бібліотеках росії, що позбавляє українців можливості вивчати власну історії з першоджерел.

Але ми намагаємося робити все, щоб повернути Україні її історію. Ще до початку повномасштабної війни нам вдалося відсканувати, хоч й невеличку, але суттєву частину номерів газети.

Ця праця надихнула нас на випуск репринтного чотирнадцяти томного видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр.".

Видання буде корисним та цікавим для фахових істориків, краєзнавців, генеалогів, спеціалістів з історії української газети, а також для широкого кола допитливих читачів, які хочуть ознайомитись з історією України, спираючись на першоджерела.

Громадська спілка "Українська культурна спадщина", Центр вивчення сімейної історії "Метрика" разом з Комунальним підприємством "Видавництво "Гадяч" Гадяцька міська рада (директорка Наталія Рубан) продовжує роботу над створенням макету тому XIII-XIV 1918-1919 рр. Репринтне видання "Газета Гадяцького земства, 1906-1919 рр."

В наших подальших планах на 2023 рік підготовка до друку Першого тому видання, який буде містити матеріали газети за 1906 рік, а також розповість про період, що передував виходу газети.

До підготовки цього томи ми запросили Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, авторка передмови пані Олеся Дроздовська.

P.S. Всі бажаючі можуть зробити благодійний внесок у будь-якому розмірі. Прізвища благодійників будуть вказані у спеціальному розділі книги.

Банка Монобанку https://send.monobank.ua/jar/7RkFvRH5Sr

PayPal cdsi.metrika@gmail.com 

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.