Спецпроект

Юрій Горліс-Горський, "Холодний Яр". В полон тут не брали

Документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про козацьку Холодноярську республіку, як від малого до старого піднялася на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. "В Холодному Яру полону немає"...

«Книжка читається одним духом. Коли її читаєш, можна посивіти... Автор пов'язав у своїм творі правдиві події й по-мистецькому їх відтворив». Так влучно відгукнувся на перше видання цього твору у 1934 році В.Вороний у "Польсько-українському бюлетені".

Він наголошував «Любов до України змушує героїв доказувати чуда в боротьбі з навалами «білих» і «червоних» відвічних ворогів. З любови до Батьківщини всі вони загинули в боротьбі, в льохах ЧК, в тундрах півночі, але своїх прапорів не зганьбили...»

А ось що писав у 1957 році в Лондоні видавець М.Мироненко: «...це є один з найкращих літописів правди про визвольну боротьбу народу нашого у двадцятих роках нашого століття. Ю.Горліс-Горський, старшина війська Холодноярської повстанської організації, безпосередній учасник її бойової і політичної діяльності, написав цей літопис з природною щирістю чесної людини і з великим письменницьким хистом віддав цілість образу подій та внутрішніх рушійних сил їх».

Книга, про яку йдеться, має щасливу долю, адже щойно побачило світ вже дванадцяте (!) її видання. З часу виходу в світ першої її частини в 1934 році у Львові минуло понад 70 років, але зацікавлення читачів цим твором величезне.

Неодноразово запитували мене на різноманітних зустрічах і презентаціях "Коли вже видасте "Холодний Яр" Горліса-Горського?"

Сьогодні з радістю представляємо на суд читача нове видання цього легендарного твору - праця Горліса-Горського (отамана "Залізняка") заслужено вийшла першою у серії "Українська воєнна мемуаристика".

Про що ця книга? Цe документальний роман про одну з найгероїчніших сторінок нашої історії минулого століття. Про звитяжний чин козацької Холодноярської республіки, яка в часи Національної революції дала безпрецедентні приклади жертовної боротьби проти всіх наїзників.

Від малого до старого піднявся край на боротьбу з окупантом і ворогові не було пощади. «В Холодному Яру полону немає», - говорить Андрій Чорнота, один з героїв твору. Або-або.

А ось як образно описував тодішню ситуацію один з керівників червоних загонів спеціального призначення Є.Бражньов:

«Темний ліс селянства, патлаті селянські джунглі - ось арена наших змагань на швидкість. Чорнозем обступив нас, обійшов з усіх боків, ми загрузли в густому селянському ґрунті. Довкола сумирний вишневий гай, пейзанська добродушність, тиша і сон посеред білих хаток, дівчата за тином, воли біля риплячих журавлів.

Все те був один маскарад та й тільки. Поза лаштунками ховалося щось таке, що мало скидалося на селянську ідилію. Ховзьке тіло бандитизму - ось що звивалося за лаштунками малоросійської опери. Обріз та ручна граната ховалися під фартухом української красуні... За селянською гостинністю відчувалася жадоба помсти та заграва пожежі...»

Дійсно, не хлібом-сіллю, а  сталлю й кулями зустрічали українці заброд, і в цьому переконається кожен, хто перечитає роман Юрія Горліса-Горського.

Юрій Горліс-Горський на еміграції. До речі, його вбили свої ж

В анотації до книги зазначено, що в ній розповідається про збройну боротьбу за українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України - або смерть!».

Події, описані в творі, розгортаються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської, Полтавської, Вінницької областей, у Києві й на території тодішньої Польщі.

Не вважаю за доцільне тут детальніше описувати, про що йдеться в книзі, яка, на думку тих, хто її прочитав, реклами не потребує. Та й зробити це непросто. Її дійсно варто прочитати. Зазначу лише, що нове видання зредаговане й упорядковане президентом Історичного клубу «Холодний Яр» Романом Ковалем.

Він же написав і цікаву передмову та уклав цінний біографічний довідник про учасників Визвольних змагань, імена яких згадуються в творі. Окрасою видання є розкішний фотододаток та добірка унікальних документів.

«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...», ці слова Юрія Горліс-Горського, винесені в епіграф книги, можемо з повним правом віднести до сотень тисяч відомих і безіменних героїв, які зложили життя на олтар свободи рідної Батьківщини.

Коли їхній голос буде почуто, тоді «Повіє огонь новий з Холодного Яру!».

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.