Спецпроект

Громадськість скликає організаційний комітет для вшанування жертв Голодомору

Для вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні громадськість скликає Оргкомітет, до якого увійдуть знакові постаті в громадському, мистецькому житті, історики та представники академічних установ.

Засідання Оргкомітету розпочнеться післязавтра в Києво-Могилянській академії об 11:00. Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

До складу громадського оргкомітету дали згоду увійти академік Ігор Юхновський, Євген Сверстюк, екс-віце-прем'єри академік Микола Жулинський та Іван Васюник, Генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан Романів, ректор Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук, історики Володимир В'ятрович та Василь Марочко, культурні діячі Ніна Матвієнко, Євген Станкович, правозахисник Євген Захаров, представники церков та релігійних організацій України та інші. 

Нагадаємо, що услід за Україною низка країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом. Натомість Президент України Віктор Янукович заперечив, що масове вбивство українців голодом у тридцятих роках було геноцидом.  

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Життя в затінку комина. Подорож в Аушвіц. Частина 1

В’язень підійшов до огорожі, звів руки долонями вверх, як давні праведники при молитві й важко опустився на дроти. Сухо затріскотіли блакитні вогники й електричний струм зім'яв його лице зморшками болю…"

Серце фабрики смерті. Подорож в Аушвіц. Частина 2

...Проходячи через газову камеру, зловила себе на тому, що постійно скошую очі на отвір у стелі. Десятки літ тому над головами збитих у одну масу людей там з'являлося обличчя без рис – бо ж маски знеособлені – і сипалися жовтуваті гранули...