Спецпроект

Литовський уряд: "Так, литовці співпрацювали з нацистами. І цієї провини ми не заперечуємо"

У Литві не залишилося таємниць у питаннях Голокосту і співпраці місцевого населення з нацистами, заявив литовський прем'єр Андрюс Кубілюс напередодні свого візиту до Ізраїлю.

"Немає жодної нерозкритої правди про те, яка трагедія тут сталася, на цій землі для єврейської громади, і те, що в цій трагедії брали участь і литовці - це ми давно сказали самі собі і своєї провини ніколи не заперечували", - цитує заяву Кубілюса в ефірі литовського радіо Інтерфакс. 

Прем'єр також зазначив, що наступний рік в Литві оголошено роком пам'яті про Голокост. У 2011 році держава має намір подбати про облаштування пам'ятного місця масового знищення євреїв у Паняряй та інших місцях у Литві, що свідчать про геноцид. 

За словами А. Кубілюса, уряд поставив мету поглибити у Литві знання про євреїв - вихідців з Литви, а парламент, у свою чергу, повинен прийняти рішення про компенсації за майно єврейських громад, присвоєне тоталітарними режимами. 

"Ми хочемо повернути в Литву більше інформації про культуру литваків (литовських євреїв - Історична Правда), про цей величезний пласт культурної спадщини, який ми поки що не надто добре знаємо", - сказав прем'єр-міністр Литви.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками