Спецпроект

28 українських істориків заявляють, що "не віддадуть" минуле та майбутнє України в руки політиків

Професійні історики та викладачі історії проголосили створення громадського руху, який має амбіцію запропонувати модель історичного примирення.

Заява учасників зустрічі українських істориків

Минуле України позначене винятковим багатством історичного досвіду, в якому є як світлі, так і трагічні сторінки. Відтак, це багатство може слугувати як  засобом  для примирення та суспільної консолідації, так і матеріалом для ескалації політичних конфліктів.

На жаль, в останні роки в Україні спостерігається тривожна тенденція до перетворення історії на арену політичних боїв. Українські політики застосовують історичну пам'ять передусім  як інструмент для мобілізації свого політичного електорату, поглиблюючи розколи і в без того вже поділеному та дестабілізованому суспільстві.   

Ми, історики-дослідники і вчителі історії, хочемо запропонувати іншу модель - модель історичного примирення. Ця модель здомінувала в повоєнній Європі і значною мірою спричинилася до утворення Європейського Союзу. Пропагуючи і пропонуючи цю модель, ми свідомо  працюємо на інтеграцію України у спільний європейський простір. 

Ми не можемо віддати ані наше минуле, ані наше майбутнє тільки в руки політиків. Вважаємо, що у справі історичного примирення важливу, якщо не вирішальну роль, мають відігравати суспільні ініціативи знизу. Заради цього ми готові докласти організаційних й інтелектуальних зусиль. У кожного з нас є свій досвід перемог, здобутків і міжнародного визнання - а значить, нам є що  і з ким об'єднувати.

Відповідно до цього, ми, нижчепідписані, проголошуємо створення «Історичної ініціативи».

"Історична ініціатива" є добровільним рухом істориків-науковців та  вчителів історії, які готові до реалізації європейських демократичних принципів у системі  історичної освіти України.

"Історична ініціатива" виступає за публічний простір для відкритих дискусій навколо історії,  в основі яких -прагнення до порозуміння.

"Історична ініціатива" відкрита до діалогу та співпраці із професійними істориками, педагогами, ЗМІ, усіма активними та відповідальними громадянами України задля консолідуючої співпраці.

"Історична ініціатива" є майстернею для створення у співпраці з фаховими істориками та вчителями з сусідніх європейських країн альтернативних концепцій, навчальних програм та програм викладання історії,  що працюють на консолідацію суспільства.

Ми свідомі того, що в жодному разі ми не повинні оминати болючі та контроверзійні питання історичного минулого. Але ми рівно ж усвідомлюємо, що лише відкрита дискусія навколо цих питань допоможе нам подолати наші болісні сторінки минувшини заради нашого спільного майбутнього.

м.Львів, 14-15 січня 2011 р.

Підписи ( в алфавітному порядку)

Антіпова Світлана, м. Дніпродзержинськ

Барвінська Поліна, м. Одеса

Баханов Костянтин, м. Бердянськ

Баханова Світлана, м.Бердянськ

Бекiрова Гульнара, м.Сiмферополь

Вербицька Поліна, м. Львів 

Волошин Юрій, м. Полтава

Герасим Наталя, м. Чернівці

Гирич Ігор, м. Київ

Грицак Ярослав, м. Львів

Гузар Олена, м. Тернопіль

Зашкільняк Леонід, м. Львів

Кендзьор Петро, м. Львів

Кісь Оксана, м. Львів

Кравченко Володимир, м. Харків

Кульчицький Станіслав, м. Київ

Мисан Віктор, м.Рівне

Мудрий Мар'ян, м. Львів

Павлишин Олег, м. Львів

Педан-Слєпухіна Ольга, м. Львів

Підкова Ігор, м. Львів

Пришляк Володимир, м. Луцьк

Сінкевич Євген, м. Херсон

Теміров Юрій, м. Донецьк

Темірова Надія, м. Донецьк

Турченко Федір, м. Запоріжжя

Хмарський Вадим, м. Одеса

Яковенко Наталя, м. Київ

Джерело: Zaxid.net

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?