Спецпроект

Через 50 років українцям Перемишля нарешті повернуть Народний дім

21 березня 2011 року представники Об'єднання українців у Польщі (ОУП) та представник Фонду державного майна Польщі мають підписати в Перемишлі відповідні документи, які підтвердять продаж Народного дому для ОУП за 1% вартості.

Про це повідомляє газета українців Польщі "Наше слово" .

З моменту підпису нотаріуса українська громада Польщі, яку представляє найчисленніша українська організація ОУП, стане власником леґендарного будинку.

Леґендарного - як символу присутності українців на Перемищині; леґендарного в історичному плані та леґендарного - як інструмента великої міжнародної політики. "Можна сказати, що Народний дім став ознакою того, що українців нарешті визнано в Перемишлі повноправними мешканцями міста", - пише "Наше слово".

1904 року українці Перемишля збудували тут Народний дім для власних культурних потреб. Споруда у стилі “українського модерну” є однією із найцікавіших архітектурних пам’яток епохи. Особливу цінність становлять окремі елементи зовнішнього оздоблення та стилізований під світлицю зал, вишуканий декор якого імітує народну дерев’яну різьбу.

Тут свого часу виступало чимало видатних діячів української культури, зокрема Соломія Крушельницька. Після переселення українців, з 1947-го по 1956 рік, українська громада не використовувала Народний дім. А з 1956 року Об’єднання українців у Польщі почало орендувати в держави половину приміщень колишнього Народного дому, включно з театральним залом.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»