Спецпроект

РАДА ЗОБОВ'ЯЗАЛА ВИВІШУВАТИ ЧЕРВОНІ ПРАПОРИ НА 9 ТРАВНЯ

Верховна Рада зобов'язала вивішувати разом із державним українським прапором червоний прапор на свято 9 травня.

За відповідний законопроект проголосували 260 осіб, повідомляє УП.

Червоний прапор трактується в законі, як "символ перемоги радянського народу, його армії та флоту над фашистською Німеччиною у роки Великої вітчизняної війни".

Згiдно iз законом, зовнiшнiй вигляд копiй прапора Перемоги має вiдповiдати вигляду штурмового прапора 150-го ордена Кутузова другого ступеня Iдрицької стрiлецької дивiзiї.

Ось як має виглядати прапор, який вішатимуть 9 травня

Нагадаємо, що 6 травня 2005 року президент України Віктор Ющенко присвоїв лейтенанту Олексію Бересту "за бойову відвагу у війні 1941-1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом" звання Героя України.

Депутати від БЮТ та НУНС після оголошення розгляду цього питання вимагали перерву. Однак головуючий на засіданні перший віце-спікер комуніст Адам Мартинюк відмовив це робити, зазначивши, що у залі немає керівництва фракцій.

Перед голосуванням у залі стався конфлікт між представниками опозиції і більшості. Опозиція закликала не голосувати за законопроект, оточивши трибуну.

Депутати від НУНС Ярослав Кендзьор, Ксенiя Ляпiна, Роман Ткач розгорнули нацiональний прапор.

У свою чергу автор постанови про прапор Перемоги, комуніст Євген Царьков розгорнув копiю прапора, який використовували вiйська Радянської армiї пiд час Великої Вiтчизняної вiйни.

Також депутат від НУНС Андрій Парубій заявив, цим законом будуть "зневажені наші батьки, які були убиті більшовиками, які йшли під червоним прапором".

"Цей прапор не може висіти на наших будівлях. Ви хочете посіяти розкол в суспільстві. Це завдання Кремля, це завдання комуністів, це завдання Партії регіонів, щоб 9 травня посварити ветеранів і українських патріотів", - заявив він.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.