Спецпроект

Музеї платівок і народного побуту може спіткати доля "Сяйва"

Комісія Київради з питань культури та туризму вже кілька разів зверталась до суду з проханням відкласти засідання щодо виселення з приміщень на вулиці Хрещатик трьох приватних музеїв.

Йдеться про Музей платівок і музичних інструментів, Музей Хрещатика та Музей народного побуту України, повідомив голова комісії Олександр Бригинець.

На думку депутата, схема знищення зазначених музеїв дуже схожа на механізм захоплення магазину "Сяйво". В обох випадках йдеться про конфлікт між приватним культурним закладом та приватним бізнесом, який претендує на приміщення.

"Київській владі доцільно зробити спеціальну комісію, яка б допомогла і юридично, і фінансово вижити єдиному комплексу музейних закладів на Хрещатику, - сказав Бригинець. - Якщо терміново не втрутитися в ситуацію, ми станемо свідками виселення в нікуди трьох оригінальних столичних музеїв.

Приміщення, в якому знаходяться музеї, раніше слугувало для проведення літературних та музичних зустрічей - на яких, зокрема, побували Т. Шевченко та Л.Українка. Музеї створені 1995 року.

Музей Платівок і музичних інструментів нараховує декілька тисяч платівок - від 1912 року починаючи. Музей Хрещатика має у своїй колекції документи, предмети власності відомих киян. Музей народного побуту України експонує повсякденні речі різних часів.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.