Спецпроект

У Черкасах відкрили пам'ятник солдатам Праги-1968

Пам'ятник солдатам, які загинули під час введення радянських військ у Чехословаччину в 1968 році, встановлено у центрі Черкас біля каплиці Стрітення Господнього і пам'ятного знаку воїнам-афганцям.

Як розповів кореспонденту УНІАН один з ініціаторів встановлення пам`ятника Олександр Митянін, пам'ятний камінь із чорного габро було відкрито в урочистій обстановці за участю учасників введення військ до Чехословаччини. На пам'ятнику зображено один з танків із символічним номером "1968".

Тим часом найбільша скульптура Черкас - монумент "Батькіщина-мати" на Пагорбі Слави - може повторити долю пам'ятника засновникам Києва і розвалитися. У черкаського монументу за 36 років проржавів металевий каркас.

Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті черкаської ТРК "Вікка". Заступник голови Черкаської обласної організації товариства з охорони пам'яток історії і культури Василь Люленко зазначив, що 10-метровий монумент вже помітно похилився праворуч.

Свого часу спеціальна комісія, яка обстежувала скульптуру, виявила, що частина внутрішнього металевого каркасу, який утримує пам'ятник у вертикальному положенні, вже непридатна. Корозія роз'їдає метал. Та ще й фундамент під 10-метровою скульптурою ненадійний.

На думку Люленка, капітального ремонту монумент "Батьківщина-матір" потребував ще десять років тому. Члени Черкаської обласної організації товариства з охорони пам'яток історії і культури неодноразово ходили до мерів Черкас і просили виділити кошти на ремонт монументу.

Всі тільки обіцяли, але кошти не знайшли. За мінімальними підрахунками, ремонт скульптури обійдеться щонайменше у 300 тис. грн.

Заступник міського голови Черкас Олексій Леонов зазначив, що щороку відповідальне підприємство оглядає монумент, де потрібно, укріплює та фарбує монумент. Якщо ж буде необхідність - обов'язково збереться комісія, яка проведе обстеження монументу "Батькіщина-мати".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?