АНОНС: “Велике князівство” Чеслава Мілоша

Видавництво “Дух і Літера” спільно з Центром польських та європейських студій НаУКМА запрошують на презентація збірки есеїв Нобелівського лауреата Чеслава Мілоша “Велике князівство літератури”.

Есеї Нобелівського лауреата впорядкували та переклали  Олена Коваленко та Ірина Ковальчук, за підтримки  Андрія Павлишина, який не лише переклав частину есеїв, а й написав необхідні коментарі, вступне слово – Оля Гнатюк. 

Зустріч  відбудеться у вівторок, 20 вересня, о  18.00  у Центр і польських та європейських студій НаУКМА, вул. Волоська 10, корп. 6

 *ЧЕСЛАВ МІЛОШ належить до ґрона класиків польської літератури, а водночас до тих письменників, яким польська культура другої половини ХХ ст. завдячує своє модерне обличчя. Зібрані у книжці есеї представляють українському читачеві блискучого інтелектуала Чеслава Мілоша, його духовну біографію, накладену на сітку географічних координат Вільно – Варшава – Париж – Берклі – Краків 
та співзвучну з найважливішими подіями ХХ століття. Читач знайде у книжці також виразні портрети поетових приятелів і побратимів Єжи Ґедройця, Станіслава Вінценза, Вітольда Ґомбровича, Томаса Венцлови, Йосифа Бродського.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.