Вийшла друком книга листів і документів Бульби-Боровця

На Рівненщині презентували книгу доктора історичних наук Володимира Сергійчука "Тарас Бульба-Боровець. Документи. Статті. Листи".

Про це повідомляє громадянська ініціатива "Поліська Січ".

Документи з архівів колишнього КДБ, бібліотек Нью-Йорка, архіву українських емігрантів у Міннесотському університеті, канадського Національного архіву в Оттаві, Української академії наук у Вінніпезі, приватних архівів із листами командира УПА "Поліська Січ" Тараса Бульби-Боровця упорядник Володимир Сергійчук збирав упродовж десятка років.

Книга містить протоколи допитів НКВС, агентурні донесення, інформаційні листи, інструкції з організації повстанського підпілля, листівки і накази, підписані отаманом "Поліської Січі", а також повідомлення радянських партизанів, польських і німецьких спецслужб, спогади німецьких дипломатів та радянських офіцерів, котрі вели переговори з отаманом.

Вражає зміст відкритого листа Тараса Бульби-Боровця до членів Проводу ОУН під проводом Степана Бандери із закликом створити Українську народну революційну раду і припинити криваву міжусобицю.

 

Конфлікти в ОУН та їхній вплив на Рух Опору

"За що Ви боретеся? За Україну чи ОУН? За українську державу чи за диктатуру в тій державі? За український народ чи тільки за свою партію?" – питає Боровець Бандеру.

За словами Володимира Сергійчука, оприлюднені в книзі документи свідчать, що рада "Поліської Січі" категорично відмовилась брати участь у розстрілах євреїв. Історик передивився документи Житомирського, Рівненського, Волинського і Тернопільського архівів. Радянські документи 1944 року чітко зафіксували прізвища нацистів – винуватців розстрілів. І – жодного українського прізвища.

Автор чітко розмежовує зрадників, котрі могли служити в німецькій поліції та брати участь у каральних акціях, і власне повстанців, які корилися наказу командира, а тому не були причетними до нацистських розправ.

На Житомирщині відзначили 70-річчя УПА "Поліська Січ" (ФОТО)

Книга розкриває погляди Бульби-Боровця на "польське питання", з чого випливає: командир "Поліської Січі" був супротивником будь-яких розправ із мирним населенням, незалежно від національності, і закликав до такого ставлення.

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.