У Дніпропетровську з'явилася вулиця Брежнєва

Дніпропетровська міська рада 25 січня надала одній із вулиць міста ім'я генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. А от перейменувати вулиці, названі на честь організаторів Голодомору, депутати відмовилися.

Про це повідомляють "Українські новини" з посиланням на рішення сесії міськради.

Ім'я генерального секретаря надано безіменному проїзду між вул. Іжевською і Житомирською (Амур-Нижньодніпровський район).

Відповідні зміни будуть внесені до реєстру містобудівного кадастру.

За даними міськради, робота із присвоєння назв новим проїздам і провулкам міста здійснюється в рамках міської програми впорядкування найменувань проїздів Дніпропетровська на 2009-2013 роки.

Нагадаємо, сьогодні ж Дніпропетровська міськрада відмовилася перейменовувати вулиці, названі на честь організаторів Голодомору, щоб "не допустити політичних інсинуацій"

В березні 2010 року депутати Дніпродзержинської міської ради (Дніпропетровська область) ухвалили рішення щодо присвоєння Палацу культури ім. Горького імені Леоніда Брежнєва.

В лютому 2010 року молодіжну організацію Дніпровського металургійного комбінату імені Дзержинського очолив нащадок генсека, молодий інженер-технолог Леонід Брежнєв.

Дивіться на ІП ролики з генсеком Брежнєвим:

1970: Новорічне звернення Брежнєва до радянського народу (ВІДЕО)

1979: близький до маразму Брежнєв вітає радянських дітей (ВІДЕО)

1982: похорони Брежнєва - труна падає у могилу (ВІДЕО)

Читайте в четвер на "Історичній Правді" конспект лекції історика Андрія Петрова "Дніпропетровськ. Як оповісти історію міста без історії?"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?