У Львові прочитають лекцію про авангардну архітектуру 1930-их

Центр міської історії Центрально-Східної Європи та Польський Інститут у Києві запрошують на лекцію проф. Романи Цєльонтковської "Польська авангардна архітектура – Львів 1934 vs Ополе 2004 – зміна способу сприйняття, проектування, створення та використання вілли".

Захід відбудеться у рамках виставки "Дім: століття змін".

Час і місце: 15.02.2012 о 18:30, Львів, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, вул. Богомольця, 6.

Проф. Цєльонтковська говоритиме про два приклади авангардної архітектури. Будинок архітектора Вавжиньца Дайчака, який нічим не поступається зразкам Баухаусу 1930-х років - один з найбільш репрезентативних прикладів модерністичної вілли у Львові.

Історія вілли є особливою, наскільки може бути особливим свідок історії.

Іншим об’єктом є сучасний проект від KWK Promes, архітектора Роберта Щенсного. Віллу було спроектовано і виконано від першого ескізу і до обладнання інтер’єру. Є вона естетично цілісною – монохроматичною, статичною в своїй елегантності, виконана прекрасно і з технічного огляду і з огляду на матерію. Ікона сучасності.

Обидва об’єкти розділяють десятки років. Їх поєднує репрезентативність способу життя, свідомість клієнтів, уважність до авангардизму, майстерність архітекторів. Драматична, складна історія першого є фоном для короткої, прозорої історії другого.

Проф. Романа Цєльонтковська – завідувач кафедри проектування у просторі, архітектурного факультету Ґданської політехніки; архітектор, проектант, критик сучасної архітектури, починаючи з 1992 року займається модерністичною архітектурою Львова (автор книжки "Архітектура та урбаністика Львова за часів ІІ Речі Посполитої", 1998; у співавторстві: "Деталь житлової архітектури Львова ХІХ-ХХ ст.", 2008).

Виставку "Дім: Століття змін" представлено в приміщенні Центру міської історії у період від 3 листопада 2011 року до 10 травня 2012 року. Проект досліджує історію житла, його культурні та соціальні аспекти в різних ідеологічних та політичних вимірах впродовж ХХ століття.

Читайте на ІП: "Львів пострадянський. Місто, про яке не хочуть знати"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.