Фільм про нацистську космічну атаку став хітом Берлінале (ВІДЕО)

Науково-фантастична комедія "Залізне небо" - виконана у стилі альтернативної історії - про агресію нацистів на Землю з секретної бази на Місяці стала найбільш обговорюваною стрічкою на кінофестивалі Берлінале.

Про це повідомляє "Ліга".

Фільм спільного виробництва Німеччини, Фінляндії та Австралії "Залізне небо" не бере участь в основному конкурсі кінофестивалю, його прем'єра відбулася в рамках альтернативної програми "Панорама".

Малобюджетний пародійний фільм про спробу гітлерівців завоювати Землю з космосу викликав навіть більше уваги, ніж деякі фільми більш іменитих режисерів.

За сюжетом, наприкінці Другої світової війни гітлерівці запустили з Антарктики кілька космічних кораблів на Місяць, де заснували секретну військову базу. До 2018 року потужна армада була готова до удару по Землі, і Четвертий рейх переходить в наступ.

Абсурдність подій доповнюється тим, що американський президент у фільмі дуже нагадує колишнього губернатора Аляски Сару Пейлін, а американський крейсер носить назву "Джордж Дабл-Ю Буш".

"Залізне небо" отримало неоднозначну оцінку журналістів. Іноземні репортери розцінили як позитивний знак те, що в Німеччині навчилися сміятися над своїм минулим, однак німецька преса відреагувала більш стримано, відзначаючи, що нацизм все ще залишається дуже делікатним питанням для цієї країни.

Сам режисер "Залізного неба" Тімо Вуоренсола, попередня робота якого була пародією на "Зоряний шлях" і називалася "Зоряна руїна" ("Star Wreck"), налаштований по відношенню до фільму досить критично і називає його "дурним жартом".

Значна частина коштів, витрачених на стрічку (близько 7 млн євро), була зібрана в інтернеті шанувальниками творчості Вуоренсоли.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.