У Харкові відкривається виставка про Леся Курбаса

Виставка "Лесь Курбас – розстріляний геній українського театру" працюватиме з 24 лютого до 16 березня в Харківському літературному музеї.

Про це повідомляє офіційний сайт Харківської міської влади.

Експозицію підготовано до 125-річчя від дня народження відомого українського режисера, актора, теоретика театру.

На виставці презентують паспорт Леся Курбаса з його фото під час арешту, заяву-"зізнання" у приналежності до "Української Визвольної Організації", афішу Червонозаводського театру сезону 1932–1933 років, а також експонати, що надійшли до Літературного музею нещодавно.

Зокрема, це фотоальбом Марії Травінської (Недогарко), акторки "Молодого театру", а потім "Березоля", що його зберіг харківський актор і режисер Анатолій Стародуб. Частину фотографій ніколи не оприлюднювали, решта – маловідомі.

На відкриття виставки 24 лютого запрошено театрознавців та літературознавців для розмови про творчий шлях Леся Курбаса та його вплив на подальший розвиток української культури, зокрема сучасного мистецтва сцени.

Початок заходу - о 14:00.

Лесь Курбас - (1887-1937) - український режисер, актор, драматург, теоретик театру. Народний артист УРСР (1925). Народився на Львівщині, вчився у Відні.

З 1916 року - в театрі Садовського в Києві, в 1920-му засновує власний "Кийдрамте", а в 1922-му - легендарний "Березіль", який 1926 року переїздить у Харків.

У 1933 році влада вигнала Курбаса з власного театру і змусила переїхати до Москви. Там його заарештували і відправили на Соловки.

Розстріляний в урочищі "Сандармох" у жовтні 1937 року.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.