Київ відмовився взяти у власність головного Леніна країни

Комісія Київради з питань культури та туризму відмовилась від пропозиції КМДА прийняти пам’ятник Володимиру Леніну на бульварі Тараса Шевченка до комунальної власності міста Києва.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Олександра Бригинця.

"Будь-які дії влади навколо пам’ятника Леніну, як на мене, це провокація влади спрямована на те, щоб відволікти киян від проблем міста і країни, - вважає депутат. - Краще киянам забути і не звертати на нього уваги. Тому будь-які рішення Київради щодо цього меморіального об’єкту – недоречні".

Нагадаємо, на засіданні постійної комісії Київради з питань культури та туризму розглядався проект рішення Київради "Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва пам’ятника В.І. Леніну на бульв. Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва".

Пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка є свого роду "головним Леніним країни", оскільки саме тут проводить офіційні заходи Компартія. Монумент кілька разів вандалізували і зараз його охороняють активісти КПУ.

У листопаді 2011 року нардеп від КПУ Євген Царьков заявив, що комуністи відновили в Україні 80 пам'ятників Леніну.

 

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.