Комуністи й націонал-демократи посварилися, чиї могили треба захищати

У Верховній Раді Україні виникла суперечка між народними депутатами фракції Компартії і фракції "Наша України - Народна Самооборона", пов'язана із двома різними законопроектами про захист могил.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Протистояння виникло навколо законопроектів про внесення змін до ст. 297 Кримінального кодексу щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над пам'яттю радянських воїнів-визволителів і учасників боротьби за свободу і незалежність України, поховань жертв репресій та геноциду.

Перший законопроект вніс на розгляд парламенту лідер КПУ Петро Симоненко. Проект закону передбачав кримінальну відповідальність (обмеження волі на строк від 3 до 5 років, або позбавлення волі за такий же термін) за наругу над пам'яттю радянських воїнів-визволителів.

Другий законопроект, автором якого є В'ячеслав Кириленко (фракція НУ-НС) пропонував за наругу над могилами учасників боротьби за свободу і незалежність України, поховань жертв репресій та геноциду таку ж санкцію, як і наругу над братською могилою або могилою Невідомого солдата.

Жоден проект не набрав необхідної кількості голосів.

У той же час голова Верховної Ради України Володимир Литвин нагадав, що згідно з українським законодавством, передбачається кримінальна відповідальність за наругу над будь могилою. "Те, що закон не виконується - то це інша справа", - зазначив Литвин.

Повторна спроба розглянути законопроекти Симоненка і Кириленка теж провалилася.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.