Андрухович розкаже про 20 років незалежної історії

2 березня о 19 годині в будинку "Смолоскипа" на Подолі відбудеться лекція Юрія Андруховича "Українське бути-чи-не-бути. Двадцять років на межі".

Це оновлений варіант недавньої лекції, яку Юрій Андрухович прочитав у стінах Баварської католицької академії з нагоди отримання почесного докторату з філософії від Українського вільного університету (Мюнхен).

Спроба пунктирного прокреслення найпоказовіших кризових моментів "незалежного 20-ліття", а також скептично-оптимістичного погляду в найближче майбутнє.

Вхід вільний.

Адреса: вулиця Межигірська, 21 (Поділ, біля метро "Контрактова площа").

Читайте також: "Українська незалежність. Як воно було в 1991-му і як буде у 2021-му"

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято

Шибениці на Західній Україні на початку 1945 року

Привселюдні страти повстанців на початку 1945 року на території Чернівецької області та України загалом як спроба НКВД подолати опір населення радянським завойовникам. До історії ще одного радянського злочину

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна. Частина друга

Відбулася Полтавська битва, про яку багато написали люди, які заздрили Карлу ХІІ і хвалили росіян. Я можу впевнено заявити, що шведи виграли так само, як і росіяни. Росіяни зранку Полтавської битви втратили стільки ж людей, скільки ми втратили наприкінці битви. Якби росіяни виграли так славетно, як вони і їхні прихильники намагаються стверджувати, то вони мали б переслідувати шведську армію. Але армія тільки на другий день перейшла через Дніпро