До історика Ярослава Грицака приходили невідомі у шкірянках

Невідомі спортсмени в чорних шкіряних куртках спробували увійти в дім львівського історика Ярослава Грицака.

Про це Грицак пише у своєму блозі на Zaxid.net:

"7 березня, десь між 16.00 а 17.00, у будинок, в якому я живу, ввійшли декілька дорослих мужчин, вдягнуті у чорні куртки та спортивної тілобудови.

Якраз у цей момент мій син виходив з дому. Побачивши його, вони назвалися міліцією і почали розпитувати, де тут у будинку живе "такий бородатий у зеленій куртці"? Оскільки вони не показали жодних посвідчень, мій син обачно відповів, що не знає такого. Після такої відповіді вони забралися геть.

У нашому будинку живе тільки один бородатий. Це – я. До того ж, в останні дні, ходив у зеленій куртці. Так що опис самозваних "міліціонерів" відповідає моїй скромній особі.

Я не знаю, що стоїть за цим епізодом. Зрозуміло, що для міліції не становить жодної проблеми дізнатися, в якій квартирі живу я – тому припускаю, що все-таки це не були міліціонери. Щодо решти, не можу нічого певного стверджувати.

Про всяк випадок я подав заяву у міліцію. Мої знайомі, фахівці з безпеки, порадили також негайно розповісти про цей епізод публічно, щоб знизити ризик  можливої загрози – що і роблю у своєму блозі.

Прошу вибачити, що потривожив Вас і Вашу увагу цим дрібним епізодом. Але, як кажуть, береженого Бог береже. Якщо ця справа матиме розвиток, напишу окремо. Якщо ж ні, то значить що цей епізод так і залишився епізодом".

Як відомо, у жовтні 2011 року депутат Львівської міської ради від партії "Свобода" Юрій Михальчишин зарахував Грицака до ворогів партії.

"Ми пройдемо через усі заслони та зметемо ту нечисть, яка сьогодні панує в Україні, але це буде тоді, коли ми перейдемо від змагання в радикальності риторики до радикальності в діях і тоді ми побачимо, скільки нас насправді і чого ми варті, - виступив тоді Михальчишин. - Коли ми з вами підемо до перемоги, у нас в тилу не повинно бути ліберастів, толерастів, ідеологічної агентури ворога. Коли ми підемо у свій ідеологічний похід, в нашому тилу неповинно бути грицаків, андруховичів, мариновичів та іншої клістирної інтелігенції".  

Читайте також: "Ярослав Грицак: "Із мене роблять ворога народу"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.