У Полтаві назвали вулицю на честь полководця Російської імперії

Депутати Полтавської міськради вирішили назвати одну з вулиць міста на честь фельдмаршала Російської імперії, князя Івана Паскевича.

Про це повідомляє кореспондент ІП у Полтаві.

Депутати пояснюють своє рішення тим, що у травні 2012 року відзначатиметься 230 років з дня народження Паскевича, уродженця Полтави.

"В ієрархії видатних полководців Російської імперії, на мою думку, Паскевич займає місце після Суворова та Кутузова, - зазначив заступник голови Полтавської ОДА Олександр Коваль. - Його ім’я було незаслужено забуте завдяки радянській ідеології. За часів правління імператора Миколи І при ньому було дві видні фігури з Полтавщини: полководець Іван Паскевич і голова уряду Віктор Кочубей".

Вулиця Паскевича наразі перебуває у кварталі перспективної забудови.

Іван Паскевич (1782-1856) - один з українців, які розбудовували Російську імперію, довірена особа імператора Миколи І-го.

Народився в Полтаві, вів своє походження від старшини Полтавського полку, зокрема Паська - військового товариша в армії Богдана Хмельницького.

Учасник війн з турками 1806-1812 рр. та кампанії проти Наполеона 1812 року. Під час війни з Персією командував військами у Закавказзі (фактично був керівником замість номінального Єрмолова), окупував Вірменію і Азербайджан, відкривши шлях на столицю Персії Тегеран. За успішну кампанію отримав титул графа Ериванського (Єреванського).

Брав участь в "усмиренні" гірських народів Кавказу.

У 1831 році керував придушенням Польського визвольного повстання проти Російської імперії. Після успішного його здійснення був призначений намісником Польщі, отримавши титул графа Варшавського. Період правління полтавчанина називали "пасквичевою ніччю" - через репресії проти польської культури.

Пам'ятник Івану Паскевичу у Варшаві, у дворі резиденції імператорського намісника. Збудований у 1870-му, знесений у 1917-му. Зараз на цьому місці - палац президента Польщі

Під час угорського повстання 1848 року проти Австрійської імперії російські війська під командуванням Паскевича брали участь у придушенні революції в Угорщині.

Під час Кримської війни 1954-55 років командував армією на Дунаї. Помер у чині генерал-фельдмаршала Росії, Пруссії та Австрії. Похований у Гомелі в родинній каплиці. 

Читайте також: "У Полтавському драмтеатрі ставлять п'єсу про героїв-росіян і зрадників-мазепинців"

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".