У США оприлюднено свідчення колишніх рабів. ФОТО

У бібліотеці Конгресу США можна знайти фото і свідчення людей, які були рабами до ліквідації рабства в США. Вони дають прямий доступ до частини американської історії, якої вже нема у живій пам'яті.

Про це повідомляє Daily Mail.

Під час реалізації урядового проекту з запису усної історії було зібрано більше 2 тисяч свідчень про рабство в США із перших вуст і зроблено 500 фотознімків.

Архів складає свідчення з 17 штатів, зроблені у 1936-38 роках. Багатьом із колишніх рабів тоді було по 80-90 років, а деяким і за сто.

 

Одна з опитуваних, Сара Ґаджер, заявила, що їй уже 121. "Агов, зорі зара не сяють так яскраво, як се було раньше, - сказала вона історику, котрий здійснював запис. - Хтіла б я знати, чого так стало". Слова багатьох свідків були записані фонетично, що дозволяє здійнювати подальші дослідження їхньої мови, манер і характеру.

 

Cвідчення відкривають прямий доступ до частини американської історії, якої вже нема у живій пам'яті - хіба що в бібліотеці Конгресу.

"Нам ніколи не дозволяли вийти в місто, - свідчив 89-річний Джон Філдз. - Поки я не втік, я навіть не знав, що рабів, тютюн і віскі продавати не можна. Саме через наше невігластво Південь так довго нас тримав. Ми знали, що можна втекти, але що тоді. Покарання за цей злочин було дуже суворим".

Система рабовласництва в США існувала до 1865 року. В 1850-му Конгрес США прийняв закон, який дозволяв пошук і затримання рабів-утікачів навіть на тих територіях, де рабство було офіційно скасовано.

Станом на 1860 рік з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами (нащадками завезених у XVII-XIX сторіччях африканців). Використання їхньої праці було одним із основних рушіїв економіки Півдня, яка базувалася на аграрному виробництві.

Рабство було скасоване після завершення Громадянської війни і прийняття Тринадцятої поправки до конституції США в грудні 1865 року, яка проголошувала рабство антиконституційним і протизаконним.

Усна історія - науковий збір і опрацювання історичної інформації про осіб, родини, важливі події тощо за допомогою інтерв'ювання учасників або очевидців.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.