НА ЛУГАНЩИНІ ЗНАЙШЛИ СТАВКУ ХАНА ЗОЛОТОЇ ОРДИ

В ході історико-краєзнавчого дослідження на території Попаснянського району Луганської області співробітниками археологічного центру "Спадщина" СНУ ім. Даля було виявлено місце розташування літньої ставки хана Золотої Орди (приблизно датованої XIV століттям).

Про це повідомляє Cxid.info з посиланням на наукового керівника центру, доктора історичних наук Сергія Санжарова.

За словами науковця, місце самої ставки вдалося знайти за великим скупченням древніх артефактів.

Об'єкт був виявлений місцевими жителями ще в 60-х роках минулого століття, оскільки тут, на правому березі Сіверського Дінця були прокладені канали зрошення і під час прополки регулярно знаходили монети. Два роки тому туди виїжджали нумізмати. Завдяки їм про це місце дізналися і луганські археологи.

Досліджене місце являє собою коло діаметром близько 800 метрів і займає гребінь високого вододільного плато, обмеженого з півдня і з півночі ярами.

З історичних джерел відомо, що татари ставили юрти навколо намету хана. По колу й залягали артефакти, знайдені луганськими археологами на обстеженій території.

В ході обстеження знайдено більше 3 тисяч мідних і срібних монет, залізні бойові сокири, кінські вудила, жіночі прикраси, також заготовки для карбування монет.

Знайдені речі. Фото з блогу голови Спілки археологів Луганщини Олексія Бритюка

"Це свідчить, що в цьому місці велася карбування, а робити це могли тільки при дворі хана, - стверджує Санжаров. - Частина монет викарбувана від імені хана Абдаллаха, який правив з 1361 по 1370 роки. Очевидно, йому і належала знайдена стоянка".

Археологи написали в облдержадміністрацію прохання поставити виявлений пам'ятник на державний облік і вжити заходів з його охорони та популяризації.

"Виявлення об'єкта такого роду - вкрай рідкісне явище, майже унікальне, - заявив Санжаров. - Тим більше для Луганської області. Знахідка підтверджує, що в ті далекі часи тут у нас був не дикий степ. Тут вершилася історія".

За його твердженням, на території Україні досі чітко не встановлено жодного місця ханської ставки, хоча відомо, що вони тут були. Літня резиденція, виявлена ​​в Попаснянському районі, є "першою ластівкою".

Читайте також: "XIV сторіччя: як Україна звільнилася від Золотої Орди"

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?