Влада Умані відмовилася перейменовувати вулицю Леніна

Благодійна ініціатива "Героїка" звернулася до Уманської міської ради з проханням розглянути пропозицію про перейменування центральної площі міста (пл. Леніна) на площу імені генерала Ольшевського.

Чиновники виконкому Уманської міської ради не забарилися із відповіддю, повідомляє "Героїка".

Заступник міського голови пан Петро Паєвський розписав, як в Умані шанують видатного земляка. Чиновник перерахував цілий ряд протокольних патріотичних заходів, з опису яких неможливо зрозуміти змісту численних "відзначень" та "вечорів".

Повага до генерала Армії УНР зводиться до обіцянки у 2013 році відзначити 140-ліття від дня народження та 80-ліття з дня смерті Володимира Ольшевського (у своєму листі міськвиконком називає генерал-хорунжого то Ольшевським, то Ольшанським).

"Щодо питання перейменування площі Леніна в м.Умані на честь генерала Ольшевського, вважаємо, що це питання потребує всебічного вивчення і подальшого обговорення міською громадою, - повідомляють чиновники, - Адже історія нашого міста багата й іншими видатними подіями, відомими особистостями, які теж заслуговують на вшанування їх пам’яті". 

Володимир Ольшевський (1873-1933) — генерал-хорунжий Армії УНР. Народився в Умані, слухав лекції в Київському університеті, закінчив Київське піхотне юнкерське училище, вийшов підпрапорщиком до 131-го піхотного Тираспольського полку (Київ).

Брав участь у Російсько-японській війні. Під час Першої світової воював у 279-му піхотному Лохвицькому полку. Двічі поранений.

З червня 1918 р. — командир куреня 27-го пішого Козелецького полку Армії Української Держави. Згодом — командир куреня 21-го пішого Сквирського полку Армії Української Держави. З 15.03.1919 р. — командир 19-го пішого Овруцького полку Дієвої армії УНР.

Спогади офіцера Дієвої армії УНР

З 11.04.1919 р. — командир 3-го куреня 16-го пішого загону Дієвої армії УНР. 3 01.06.1919 р. — помічник начальника 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. У листопаді—на початку грудня 1919 р. — в. о. начальника 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу.

З 07.01.1920 р. — на посаді командувача всіх озброєних сил Уманщини. З травня 1920 року був приділений для особливих доручень до штабу Армії УНР. З 1923 р. жив на еміграції у Польщі (у Лодзі та Познані). Помер та похований у Познані.

 

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.