ПІД АНДРІЇВСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ ЗСУНУВСЯ СХИЛ. Оновлено о 12:00

У Києві під Андріївською церквою зсунувся ґрунт: оглядовий майданчик з боку Дніпра повис у повітрі, проте для туристів двері церкви відчинені.

 

Місце ж обвалу замасковане спеціальною сіткою, повідомляє УП.Київ із посиланням на ТСН.

Землею, яка зсунулася з пагорба, завалило весь тротуар на маленькій алеї художників – бічному провулку Андріївського узвозу.

Це сталося вночі 29 червня, але о дев'ятій ранку прибирання ще ніхто не починав. Тому сотні кілограмів ґрунту взялися прибирати художники.

Вони прийшли вранці на роботу, а на своїх місцях побачили купи глини та тріщини на опорних стовпах.

Художники, які працюють тут роками, кажуть, що ґрунт поплив після того, як звідси прибрали дерева, які корінням утримували землю. А обвал може статися на тому місці, де тисячами гуляють люди.

Можливою причиною зсуву ґрунту є недотримання рекомендацій з облаштування дренажної системи пагорба.

 

Про це заявив головний геолог - начальник геологічного відділу КП "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" Василь Боковий після огляду пагорба, пише "Комерсант".

Боковий повідомив, що при проектуванні робіт із ними не було узгоджене питання про відведення дренажних і поверхневих вод.

"У нас були вимоги щодо збільшення приблизно в півтора рази діаметра системи для прийому води. Але точка зору наших фахівців не була врахована", - заявив Боковий.

За його словами, якщо роботи в терміновому порядку не будуть закінчені, то може відбутися подальше обвалення пагорба.

Перший заступник гендиректора заповідника "Софія Київська" Вадим Кириленко стверджує, що роботи по зміцненню пагорба через брак коштів виконані на 70%.

"Після дощів на ділянці площею 3 квадратні метри сповз насипний ґрунт. Це сталося тому, що роботи зі зміцнення пагорба в цьому році не були профінансовані", - заявив Кириленко.

За його словами, за умови повного фінансування зміцнення пагорба може бути завершене протягом двох місяців.

У свою чергу колишній генеральний директор "Софії Київської" Неля Куковальська, яка покинула цей пост кілька тижнів тому, вважає, що Андріївській церкві ніщо не загрожує.

"Перед Євро-2012 всі поспішали і не зовсім добре утрамбували ґрунт. Через дощі саме він трохи сповз. Необхідно всього лише доробити роботи відповідно до технології", - пояснила вона.

За словами Куковальської, згідно з проектом благоустрою, біля Андріївської церкви висадять кущі й дерева, кореневі системи яких будуть утримувати схил.

 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.