Спецпроект

В Росії хочуть звільнити музеї від сплати ПДВ при купівлі експонатів за кордоном

Російські музеї зможуть зменшити свої витрати при ввезенні культурних цінностей з-за кордону. Вже з наступного року їх пропонується позбавити від необхідності платити при цьому податок на додану вартість (ПДВ).

Про це пише Российская газета.

Такі зміни передбачені в проекті закону "Про внесення змін до статті 150 Податкового кодексу Російської Федерації". Він вже внесений російським урядом до Держдуми.

Досі російські музейники при ввезенні з-за кордону картин, скульптур, предметів старовини та інших експонатів, куплених за рахунок позабюджетних джерел, зобов'язані сплачувати ПДВ. Він становить 18 відсотків від вартості самого предмета. Якщо експонати купуються за державні гроші або даруються, таке правило не діє. Звільнені від сплати ПДВ при ввезенні культурних цінностей і приватні особи. Але державу не можна вважати єдиним інвестором в культуру. Музеям надають підтримку спонсори. А нерівні умови для державних галерей і музеїв і приватників і зовсім здаються абсурдними.

За рахунок скасування ПДВ музеї зможуть заощадити великі гроші. Тільки в минулому році музеї, що знаходяться у веденні міністерства культури, придбали 121 предмет, віднесений до культурних цінностей, і заплатили за ці експонати більше 62 мільйонів рублів, повідомляється в пояснювальній записці до проекту закону. Сума податку на додану вартість, яку вони заплатили при покупці експонатів за власний рахунок, склала при цьому більше мільйона рублів. Іноді вартість навіть однієї цінної картини або скульптури може сягати кількох мільйонів. Якщо буде введена пільга, у музеїв вивільняться гроші, які можна спрямувати на закупівлю нових експонатів, спрямувати вивільнені кошти на виплати стимулюючого характеру, збільшення заробітної плати музейних працівників, розраховують автори проекту документа.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.