Оголошено переможців конкурсу робіт про визвольний рух

Конкурс наукових студентських робіт "Український визвольний рух 1920—1950-х років" серед студентів-дослідників історії завершився спеціалізованим науковим семінаром з участю провідних дослідників.

Визначено п’ятьох переможців, які отримали грошові премії та комплекти нових наукових видань із теми, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Конкурс організовано до 70-ї річниці створення Української Повстанської армії ЦДВР та Інститутом суспільних досліджень (Дніпропетровськ) спільно з Національним музеєм-меморіалом "Тюрма на Лонцького" (Львів) та Центром історії державотворення в ХХ столітті НаУКМА (Київ).

Загалом на конкурс надійшло 18 робіт із 8 міст України.

Слухачі мали нагоду почути доповіді Івана Патриляка "Протистояння українського визвольного руху німецькому окупаційному режимові: міфи та реалії", Володимира В’ятровича "Неможливий мир. Спроби польсько-українського порозуміння в роки Другої світової війни", Володимира Панченка "Економічний націоналізм — політекономічна доктрина, що відповідає викликам сьогоднішнього дня (на прикладі ОУН)".

"Для мене особливо цінним у конкурсі виявилося те, що роботи подавали не тільки студенти історичних факультетів, - зазначив голова вченої ради ЦДВР Володимир В'ятрович. - Це сигнал не лише про збільшення професійного зацікавлення історією, але й про більшу популярність міждисциплінарних студій". 

Володимир Панченко, директор Інституту суспільних досліджень, висловив переконання, що конкурс стимулюватиме зацікавлення українською історією, роботою з документальними джерелами та формування власного погляду на події минулого.

П’ять переможців отримали грошові премії по тисячі гривень та комплекти наукових видань із тематики, серед яких практичний порадник із доступу до архівів "Право на правду", монографії Володимира Панченка "Формування економічної платформи українського націоналістичного руху у 1920—1950-х роках", Івана Патриляка "Встань і борись! Слухай і вір…": українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.)", Володимира В’ятровича "Друга польсько-українська війна 1942-1947 років", останні числа наукового журналу "Український визвольний рух" та інші.

Молоді дослідники мали можливість виголосити свої доповіді, а учасники — продискутувати на тему цих досліджень разом із відомими істориками.

Переможцями конкурсу стали:

  •  Коваль Аліна, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (історичний факультет) із роботою "Організація Українських націоналістів на Миколаївщині в 1940-1950-ті роки".
  • Скорих Олександра, студентка Львівського національного університету імені Івана Франка (факультет іноземних мов) з роботою "Волинський пласт".
  • Солов’ян Володимир, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка (філософський факультет) із роботою "Роль Нестора Махна та махновщини у визвольних змаганнях українського селянства (1917—1921 рр.)".
  • Тютенко Роман, студент Львівського національного університету імені Івана Франка (історичний факультет) із роботою "Гайдамацький кіш Слобідської України".
  •  Шендюх Петро, студент Львівського національного університету імені Івана Франка (історичний факультет) із роботою "Терористична діяльність національно-визвольного руху у Східній Галичині в міжвоєнний період: теорія та практика".

На конкурс подавали роботи за темами: повстанський рух на Наддніпрянщині у 1920-х роках; селянський опір колективізації; ідеологія та програми українського націоналізму в 1920—1950-х роках; чільні постаті ОУН та УПА в 1920—1950-х років; діяльність окремих структурних одиниць ОУН і УПА в певний період; повсякденне життя підпільників та повстанців у 1920—1950-х років.

Оцінювала роботи конкурсна комісія, до складу якої входили: кандидати історичних наук Володимир В’ятрович (Національний університет "Києво-Могилянська академія", ЦДВР), Володимир Панченко (ІСД), Олег Репан (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара ІСД) і доктор історичних наук Іван Патриляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ЦДВР).

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.