На Дніпропетровщині перепоховали 35 бійців ЧА. Встановлено всі імена

На військовому меморіалі села Болтишка Криничанського району урочисто перепоховали останки 35 бійців Червоної Армії, знайдених на території району.

Пошукові роботи виконали учасники Всеукраїнського громадського об'єднання "Союз "Народна пам’ять" - історико-пошукова організація "Пошук-Дніпро".

Для історії незалежної України перепоховання значиме тим, що було встановлено імена всіх 35 солдатів. У перепохованні взяли участь пошуковці, місцеві жителі, представники районної влади, а також родичі кількох загиблих.

"Тут похований мій дід Кушнір Данило Іванович. Він пішов на війну в 39 років і зник. Після того, як прийшла похоронка, ніхто з рідних не знав, де саме він похований. Коли пошуковці нас знайшли за прізвищем, і повідомили, що їм відоме місце поховання діда, його дочка, тобто моя мама, дуже зраділа. Вона плакала, бо нарешті дочекалася…, - розповіла Анна Шапарова, онучка солдата, похованого на Дніпропетровщині. Сюди вона прибула із села Спаського Російської Федерації.

Усі бійці були знайдені в санітарному похованні 95-го окремого медичного санітарного батальйону (ОМСБ), який у листопаді 1943 року базувався на території села Єристівка Божедарівського району (нині – село Болтишка Криничанського району).

"У листопаді 1943 року під час звільнення Криничанського району на цій території проходили жорстокі бої, - розповів директор ІПО "Пошук-Дніпро" Євген Трушенко - Коли передові частини Червоної армії пройшли в напрямку Кривого Рогу, тут розмістився медсанбат, куди  привозили тяжко поранених бійців. Очевидно, він розташовувався в старій школі. А перед школою була велика поляна, де ховали померлих".  

Старожили підтвердили, що в листопаді 1943 року в школі села Єристівка розташовувався 95-й ОМСБ, а померлих від ран бійців ховали у траншеї в центральній частині Єристівки, на майданчику з виходами граніту. Місцеві жителі називали це місце Поляною.

Як зазначив заступник голови правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Борис Грішних, у 2005 році санітарне поховання бійців було випадково знайдено під час робіт в Болтишському гранітному кар’єрі, а останки перенесено до тимчасової братської могили.

Згодом було проведено пошукові роботи на території кар’єру та ексгумацію останків 35 солдатів. Залишки обмундирування, взуття, набоїв, сліди прижиттєвих поранень і аналіз надання першої медичної допомоги засвідчили, що останки дійсно належать воїнам Червоної Армії.

Серед них, за словами Євгена Трушенка, було четверо офіцерів та п’ятеро сержантів.  Очевидно, солдатів тільки призвали до армії в листопаді 1943-го, і вже через три дні вони загинули.

Завдяки доньці одного із похованих тут солдатів, яка шукала свого батька, Олександра Васильовича Пархоменка, вдалося встановити особи та відновити історію загибелі всіх похованих у братській могилі.

На початку цього року Людмила Пархоменко звернулася до пошуковців ІПО "Пошук-Дніпро" з проханням допомогти розшукати могилу батька. В ході архівних досліджень пошуковці знайшли відскановану копію Книги поховань 95-го ОМСБ, за якою було встановлено особи всіх 35-ти бійців Червоної Армії, похованих у селі Єристівка (Болтишка).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.