У Києві розкажуть, як Україна потрапила на європейські карти

У Домі освіти і культури "Майстер Клас" стартує лекційний клуб "Ad fontes", у рамках якого щосуботи читатимуться лекції на історико-культурні теми.

Про це повідомляє "Платформа".

Спікер першої зустрічі – Кирило Галушко, історик, етносоціолог, публіцист.

Тема лекції: "Як Україна та українці потрапили на карту".

Як із часів Відродження діяли "подвійні стандарти" у політичній картографії Європи і як розпочалася "картографічна пропаганда"? Чому "українці" потрапили на карту набагато пізніше, аніж "Україна"?

Як почали себе "малювати" європейські нації в добу модерного націоналізму? Як сталося, що українці на початку ХХ ст. стали народом із найдовшою назвою в Європі? Як українці бачили себе і як їх бачили інші на карті Європи? Чому в Українській РСР "малороси" мешкали ще у 1980-х?

Усім цим питанням присвячена лекція, що супроводжуватиметься візуальним рядом з українських та закордонних картографічних фондів.

Час і місце: 6 жовтня, 15:00. Київ, вул. Лаврська, 16а.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.