МЗС: БОРЦІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - НЕ ПОСІБНИКИ НАЦИСТІВ

Україна виступає проти політизації питань, пов'язаних з історичними подіями Другої світової війни. Українське суспільство не сприймає спрощених підходів, коли тих, хто боровся за незалежність, зарубіжні політики хочуть прирівняти до посібників нацистів.

Про це заявив директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин, повідомляє "Інтерфакс".

"Ми категорично проти спроб політизувати історичні події", - сказав Волошин під час відеомосту Київ-Москва "Героїзація нацизму. Чи можна залишитися осторонь?".

За його словами, Україна однозначно засуджує нацизм, спроби реабілітації фашизму, однак не підтримує ситуацію, коли "під одну гребінку хочуть підвести всіх, хто зі зброєю в руках брав участь у бойових діях в рамках Другої світової війни і не завжди на боці гітлерівської коаліції".

Що стосується резолюції проти героїзації нацизму, яка була прийнята на Генасамблеї ООН, то, за словами Волошина, Україна не була осторонь цього процесу.

"Українська делегація на протязі довгого періоду працювала над текстом цієї резолюції", - запевнив представник МЗС.

Він також назвав дивним, що в підсумку за цю резолюцію проголосував лише один з чотирьох основних учасників антигітлерівської коаліції (СРСР (куди входили РСФСР та УРСР), США, Британія, Франція).

"Це змушує замислитися над тим, наскільки ця резолюція є збалансованою", - підкреслив Волошин.

Він також додав, що проблема расизму та антисемітизму актуальна як для України, так і для РФ. "Але, напевно, не через боротьбу з трактуванням історичних подій потрібно боротися з ксенофобією, - сказав чиновник. - Напевно, для цього існують інші механізми".

Як повідомлялося, 26 листопада в Нью-Йорку на засіданні третього комітету Генеральної Асамблеї ООН з ініціативи РФ була прийнята резолюція "Героїзація нацизму: неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості".

За резолюцію проголосувало 120 держав, проти - 3 (США, Канада і Маршаллові острови), 57 країн, в тому числі Україна, при голосуванні утрималися.

Коментуючи позицію офіційного Києва, в українському МЗС закликали не прирівнювати до пособників нацизму тих, хто боровся за свободу і незалежність України: "Деякі зарубіжні політики хотіли б прирівняти до пособникам нацизму тих, хто в украй важких історичних умовах боровся за свободу і незалежність України. Українське суспільство не сприймає таких спрощених підходів"

Олег Волошин тоді зазначив, що Україна, як і більшість інших країн-учасниць антигітлерівської коаліції, які також не підтримали цей документ, просить більш виважено ставитися до таких делікатних питань історії: "При цьому українська держава однозначно виступає проти спроб героїзації нацизму, як і сталінізму".

Зазначимо, що такого роду резолюція щороку ухвалюється на ГА ООН з 2005 року за ініціативою Росії. Торік на підтримку документа проголосували 129 делегацій, три - "проти" (США, Палау, Маршаллові острови) і 52 утрималися - зокрема країни Євросоюзу, Україна, Молдова, Грузія.

Делегація США традиційно голосує "проти", мотивуючи свій підхід тим, що резолюція нібито суперечить принципам свободи висловлювання думок, а методами кримінального покарання з нацизмом боротися не можна.

Читайте також: "Нюрнберг комунізму. В Камбоджі вперше судять червоних"

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?